Ухвала
07 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 542/1386/24
провадження № 61-10252ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Вовненко Оксаною Вікторівною, на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2024 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування за законом, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку у розмірі 1/4 спадкового майна, а саме: 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:004:0418 площею 5,7438 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:004:0343 площею 4,7720 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/4 частку від 1/6 частки (1/24 від усієї первинної площі) приватизованої земельної ділянки площею 4,7 га (пай № НОМЕР_1 ), розташована на території бувшої Галущиногреблянської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (на даний час Драбинівська сільська рада Полтавського району Полтавської області) з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та на даний час знаходиться на земельній ділянці зі сформованим кадастровим номером [номер приховано]:00:004:0038 площею 1,0466 га, в якому 3/4 частки - земельна ділянка належна спадкодавцю ОСОБА_6 та 1/4 - земельна ділянка належна ОСОБА_1 , як спадкоємцю померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ..
У вересні 2024 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на 3/4 частини від земельної ділянки площею 4,7720 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:004:0343, що розташована га території Галущиногреблянської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_7 .
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного судувід 02 липня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності в порядку спадкування за законом (обов`язкову частку) на спадкове майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , а саме: 1/4 частину земельної ділянки площею 5,7438 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:004:0418, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства; 1/4 частину земельної ділянки площею 4,7720 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:004:0343, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/24 частину приватизованої земельної ділянки площею 4,700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (колишня Галущиногреблянська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області).
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 4,7720 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:004:0343, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
31 липня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через Електронний суд подали до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Вовненко О .В., на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 липня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до позовів та довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості, які додані до позовів, що містяться в підсистемі Електронний суд, загальна вартість спірних земельних ділянок складає 437 741,28 грн.
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 437 741,28 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі вказується, що відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа має виняткове значення для осіб, які подають касаційну скаргу. Оскаржуваними судовими рішеннями фактично змінено порядок
спадкування, визначений спадкодавцем у заповіті, та обмежено право спадкоємців за заповітом на отримання спадкового майна відповідно до останньої волі спадкодавця. Для заявників наслідком ухвалених судових рішень є примусове відчуження значної частини успадкованого ними майна на користь особи, яка, на їх переконання, не довела наявності передбачених законом підстав для набуття права на обов`язкову частку у спадщині. Справа має виняткове значення і з огляду на характер правової проблеми, що виникла під час її розгляду. Суди попередніх інстанцій фактично ототожнили досягнення особою пенсійного віку із наявністю статусу повнолітньої непрацездатної дитини спадкодавця у розумінні статті 1241 ЦК України, а також повністю проігнорували приписи частини другої цієї статті щодо можливості зменшення розміру обов`язкової частки залежно від відносин між спадкодавцем та спадкоємцем і інших істотних обставин. Зазначений підхід істотно розширює сферу застосування винятку із принципу свободи заповіту та створює ризик його поширення на невизначене коло аналогічних спадкових спорів. З огляду на наведене справа має виняткове значення для заявників у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що є підставою для відкриття касаційного провадження. Проте особи, які подають касаційну скаргу, не обґрунтовують, в чому проявляється виняткове значення для них цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду осіб, які подали касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для відповідачок.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Вовненко Оксаною Вікторівною, на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного судувід 02 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков