У Х В А Л А
"10" серпня 2026 р.
м. Київ
справа № 755/11789/26
провадження № 2/755/9903/26
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, по позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
УСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Ухвалою суду від 27 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Зазначену ухвалу суду отримано позивачем 27 липня 2026 року, про що свідчить Інформаційна довідка про доставку електронного листа, що автоматично сформована Автоматизованою системою бази документообігу суду. Довідку долучено до матеріалів справи.
Так, відповідно до змісту ухвали суду віл 27 липня 2026 року позивач, звертаючись із позовною заявою до суду про стягнення з потенційного відповідача грошових коштів позивачем зазначено про добровільне перерахування нею цих коштів у тимчасове користування відповідача. Таким чином, позивачем має бути долучено до позовної заяви докази надання нею коштів відповідачу саме у тимчасове користування, із зазначенням періоду часу такого користування.
Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22: «безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.»
Таким чином, позивачем має бути наведено правове обґрунтування стягнення з відповідача добровільно перерахованих нею коштів, або позивачем має бути надано докази надання відповідачу коштів за правовим зобов`язанням, зокрема, договором позики.
Згідно положення ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування нею особистих коштів саме на рахунки, належні потенційному відповідачу.
При цьому, в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачем та/або її уповноваженим представником здійснено всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, що є правилом подання доказів, урегульованим чинним процесуальним законодавством України.
Крім того, на виконання вимог даної ухвали суду, позивачем має бути надано суду належним чином засвідчені копії перелічених у позовній заяві додатків до позовної заяви, зокрема виписок з банківських рахунків, оскільки долучені до матеріалів позовної заяви копії вказаних документів мають нерозбірливий відбиток тексту, тобто є неналежної якості/нечитабельні, що у подальшому позбавить суд можливості надання оцінки таким документам як доказовому матеріалу в межах розгляду справи.
30.07.2026 року позивачем на виконання ухвали суду від 27 липня 2026 року надіслано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем зазначено про дотримання норм процесуального законодавства під час звернення з позовом до суду.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Разом з тим, у встановлений судом строк позивач не виконала вимоги ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунула зазначені в ухвалі суду недоліки.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган