Справа № 756/12550/26
Провадження № 2-зз/756/40/26
У Х В А Л А
Іменем України
05 серпня 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С. розглянула матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про скасування арешту, -
в с т а н о в и л а :
Заявник, в особі свого представника адвоката Мельнікової І.Г. звернулася до суду із заявою про скасування арешту на майно.
В обґрунтування заяви зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, який посвідчений 3 жовтня 1994 року Київською державною нотаріальною конторою №17, реєстраційний номер №4С-320, а також який зареєстрований Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 12 жовтня 1994 року, реєстраційний номер №603. Під час внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заявниці стало відомо, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2005 року №2-2070/05 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . З відомостей, які отримані з архіву Оболонського районного суду виявилося, що арешт накладено в якості забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною. Оскільки, заявниця не була учасником зазначеної цивільної справи, вважає, що арешт накладено помилково через схожість прізвища, тому просить скасувати такий.
Дослідивши матеріали заяви, суд зазначає про таке.
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №2-2070/2005 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання угоди купівлі-продажу дійсною та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на автомобіль.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2005 позовні вимоги задоволено частково. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2006 року у справі №22-7447 ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2005 року накладено арешт та заборонено відчужувати квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно зі змістом статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.
У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Таким чином, до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
У відповідності до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у постанові від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до положень частини 2 статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачений певний порядок вирішення питання про скасування арешту з належного особі майна, тому дане питання має вирішуватись у порядку позовного провадження з дотриманням правил підсудності.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19).
Як вбачається з матеріалів справи, заявник не є учасником справи.
Враховуючи те, що заявник не є учасником справи №2-2070/05, у межах якої застосовані заходи забезпечення позову та накладений арешт на майно, суд не вбачає правових підстав для скасування заходів забезпечення позову на підставі сатті 158 ЦПК України, та роз`яснює право заявнику звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Керуючись статтями 2, 10-13, 76-82, 158 ЦПК України,-
п о с т а н о в и л а :
Відмовити у задоволенні заяви.
Роз`яснити право звернення із даною заявою в порядку позовного провадження згідно з частиною 2 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА