печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34445/26-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2026 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., при секретарі - Погребняк В.Д., за участю представника заявника - Максимчук С.П., представника відповідача - Підвисоцького В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, яку передано судді Остапчук Т.В. 25.06.2026 року для розгляду. Заявник просить суд накласти арешт на квартиру розташовану за адресою - АДРЕСА_1 та встановити заборону її відчуження. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . За договором дарування від 28.04.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. за реєстровим номером 956, громадянка ОСОБА_2 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках кожному (відповідно по 1/3 частці), що підтверджується копією договору дарування та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28627434 від 11.01.2011р. В червні 2026 року, ОСОБА_1 дізналася про те, що співвласник квартири ОСОБА_3 відчужив належну йому частку в грудні 2025 року без згоди інших співвласників з порушенням вимог ст. 362 Цивільного Кодексу України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності. Як стало відомо заявникові, ОСОБА_3 на підставі договору дарування №509 від 16.12.2025р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. спочатку подарував ОСОБА_5 належну йому 1/30 частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а потім в той же день через 38 хвилин після дарування на підставі договору купівлі-продажу № 510 від 16.12.2025р. продав ОСОБА_5 рештку своєї частки, а саме, 3/10 належної йому частки спірної квартири. Однак, в порушення приписів ст. 362 ЦК України, співвласник ОСОБА_3 не повідомляв ОСОБА_1 про його намір продати свою частку, ціну та інші умови, на яких він її продає. Заявник проживає у Великій Британії та з серпня 2019 року не приїжджала до України, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України № 19.5.2./К-26502/29005 від 15.06.2026р. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою, останньому було достовірно відомо, що його сестра проживає за кордоном, але він свідомо не повідомив її про свій намір відчужити свою частку в квартирі, чим порушив її переважне право на купівлю, уклавши вищезазначені договори дарування та купівлі-продажу з ОСОБА_5 . Заявник не отримувала від ОСОБА_3 ані письмових, ані електронних, ані будь-яких інших повідомлень з пропозицією щодо купівлі його частки, що прямо вказує на порушення ним вимог ст. 362 ЦК України. Укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договір дарування № 509 від 16.12.2025р. має ознаки удаваного, це є доказом недобросовісної поведінки сторін правовідносин, оскільки ОСОБА_5 знав про існування інших співвласників спірної квартири, а також й знав про порушення ОСОБА_3 вимог ст. 362 ЦК України щодо обов`язку продавця письмово повідомити співвласників про намір продати свою частку. Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦК України, продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Враховуючи ту обставину, що між укладенням договору дарування № 509 від 16.12.2025р. та договором купівлі-продажу № 510 від 16.12.2025р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пройшло лише 38 хвилин, та зважаючи на приписи ч.2 ст. 362 ЦК України, це прямо вказує на те, що інших співвласників про намір продажу своєї частки ОСОБА_3 письмово не повідомляв. Наведене свідчить про недобросовісну поведінку учасників цивільно правових відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки останній сприяв порушенню вимог закону з боку ОСОБА_3 , адже йому було це вигідно задля отримання у власність частки квартири не конкуруючи з іншими співвласниками квартири. Заявник вважає, що оспорюваний договір дарування № 509 від 16.12.2025р. є удаваним з метою приховати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо 1/30 частки квартири, з урахуванням вищенаведених норм, предметом майбутнього позову є визнання договору дарування удаваним та недійсним, та переведення прав та обов`язків покупця за укладеними договорами купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на ОСОБА_1 судовому засіданні представник заявника просив задовольнити заяву в повному обсязі. Представник ОСОБА_5 - адвокат Підвисоцький В.І в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення вказаної заяви. Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 151 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. А п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти дії. Відповідно до ст. 153 ч. 5 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Водночас, за змістом п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Як встановлено судом, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (частка 1/3) належить квартира за адресою АДРЕСА_1 . З огляду на поведінку відповідачів, а саме в порушення приписів ст. 362 ЦК України, співвласник ОСОБА_3 не повідомляв ОСОБА_1 про його намір продати свою частку, ціну та інші умови, на яких він її продає. Заявник проживає у Великій Британії та з серпня 2019 року не приїжджала до України, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України № 19.5.2./К-26502/29005 від 15.06.2026р. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою, останньому було достовірно відомо, що його сестра проживає за кордоном, але він свідомо не повідомив її про свій намір відчужити свою частку в квартирі, чим порушив її переважне право на купівлю, уклавши вищезазначені договори дарування та купівлі-продажу з ОСОБА_5 . Заявник не отримувала від ОСОБА_3 ані письмових, ані електронних, ані будь-яких інших повідомлень з пропозицією щодо купівлі його частки, що прямо вказує на порушення ним вимог ст. 362 ЦК України., а тому суд вважає, що існує ризик можливого подальшого відчуження належного заявнику майна на користь третіх осіб, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та може призвести до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Те, що особа ще не вчинила дії, які могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача наявна можливість вільно розпорядитись майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі у разі відчуження відповідачем спірного майна, ускладнення захисту прав та інтересів заявника без вжиття таких заходів, та про обґрунтованість доводів заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вказаних вище критеріїв, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе задовольнити частково дану заяву про забезпечення позову та накласти арешт на 1/3 частину квартири, якою володіє ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. На підставі викладеного та керуючись стст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково. Накласти арешт на 1/3 частину квартири розташовану за адресою - АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 та встановити заборону її відчуження. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 Відповідач 1 - ОСОБА_3 АДРЕСА_2 Відповідач 2 - ОСОБА_4 АДРЕСА_2 Відповідач 3- ОСОБА_5 тел. НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її скарження. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення. Роз`яснити заявнику, що позовна заява має бути подана до суду протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Суддя Т.В.Остапчук