Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 497/2037/25
Провадження по справі № 2/514/316/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2026 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді Кирилюк І.М.,
при секретарі судового засідання Царан К.П.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кравченка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути на користь позивача ОСОБА_4 заборгованість за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у справі 12.11. 2021 року уклали договір позики, на умовах якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 100 000 дол США за умови повернення цієї суми частинами у встановлені у договорі терміни. На підтвердження отримання ОСОБА_2 надав позивачу розписку .
Проте ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконав, борг не повернув, тому позивач звернувся про його стягнення в судовому порядку.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 01.09.2025 року цивільну справу за вказаним позовом передано за територіальною підсудністю до Тарутинського районного суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 року головуючим суддею у справі визначено Кирилюк І.М.
Ухвалою суду від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 04 березня 2026 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.
У призначеному на 25 травня 2026 року судовому засіданні взяв участь в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Кравченко І.В. (повноваження підтверджені ордером серія ВН № 1546423, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.03.2019 року б/н та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю).
Відповідач до суду не з`явився, правом подати відзив на позовну заяву не скористався, заяви про поважність причин неявки суду не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином (в матеріалах справи є розписки про отримання судових повісток).
Заслухавши представника позивача та керуючись ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив протокольне рішення про проведення судового розгляду без участі відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без повідомлення причини такої неявки, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.
Ураховуючи наведені обставини, думку позивача щодо можливості розгляду справи у заочній процедурі, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі сторін з ухваленням за наслідками такого розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на норми ЦК України, які регулюють правовідносини позики, та додані до позову електронні копії письмових доказів на підтвердження наведених у позові обставин.
Представник позивача зазначив, що за умовами договору позики від 12.11.2021 року, укладеного сторонами в м. Одеса ОСОБА_5 підтвердив отримання позики в сумі 100 000 дол США, яку мав повернути у два етапи : половину суми (50 000 дол США) до 21.11.2022 року і решту ( 50 000 дол США) - до 12.11.2023 року. Розпискою від цієї ж дати ОСОБА_2 підтвердив, що кошти від ОСОБА_1 в сумі 100 000 дол США отримав і не має жодних претензій до останнього щодо виконання ним зобов`язань за умовами укладеного договору позики.
На думку представника позивача долучені до позову докази є належними, допустимими та достатніми, які підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Суд дослідив письмові докази у справі та оголосив перерву для ухвалення та оголошення судового рішення до 27.05.2026 року.
27.05.2026 року сторони в судове засідання не з`явились. Керуючись ч. 2 ст.244 ЦПК України суд 27.05.2026 року прийняв рішення поновити судовий розгляд для дослідження оригіналів письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви, а саме договору та розписки про отримання ОСОБА_2 коштів. Судом оголошена перерва у судовому засіданні до 14. 07.2026 року, про що повідомлені сторони.
У судовому засіданні 14 липня 2026 року взяли участь позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кравченко А.Ф.
Відповідач ОСОБА_2 участі у судовому засіданні не взяв, про розгляд справи повідомлений.
У судовому засіданні представник позивача надав суду оригінали договору позики від 12.11.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та розписки про отримання ОСОБА_2 грошових коштів від 12.11.2021 року, копії яких були долучені до позовної заяви.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони уклали у письмовій формі договір позики.
За умовами цього договору сторони погодили, що позивач ОСОБА_1 передає відповідачу ОСОБА_2 в позику грошові кошти в сумі 100 000 дол США. Позика надається позичальнику для використання власних цілей на розсуд позичальника без сплати процентів (п.п.2, 1 Договору).
За визначеними сторонами умовами передачі позики кошти передаються в готівковій формі в момент підписання сторонами договору.
На підтвердження отримання від позикодавця суми позики позичальником може бути видана розписка ( п.п. 2.1,-2.3 п.2 Договору).
Сторони встановили наступний порядок повернення позики: частина суми позики у розмірі 50 000 дол. США має бути повернута у строк до 21.11.2022 року, решта позики 50 000 дол США - до 12.11.2023 року.
Виданою ОСОБА_1 12.11.2021 року та підписаною власноруч розпискою ОСОБА_2 підтвердив, що отримав кошти в сумі 100 000 дол США від ОСОБА_1 , які зобов`язався повернути у порядку та строки, визначені сторонами у підписаному сторонами договорі позики. Також позичальник зазначив, що не має жодних претензій до останнього щодо виконання ним зобов`язань за умовами укладеного договору позики (а.с. 6, 7).
Оригінали договору та розписки досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні. Судом встановлено, що додані до позовної заяви копії договору позики та розписки є ідентичними за змістом з оригіналами вказаних документів.
Із наданих документів, убачається, що підпис відповідача за виконанням складний, який важко відтворити.
На підтвердження справжності належності підпису саме відповідачу у доданих до позову документах, сторона позивача надала суду для огляду оригінали нотаріально завірених документів з його підписом, які за зовнішнім виглядом є ідентичними.
Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правовими ознаками договір позики є реальним (вважається укладеним в момент фактичної передачі грошей або речей, а не в момент підписання договору), одностороннім (лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії повернення позики позикодавцю), може бути як оплатним так і безоплатним (з оплатою процентів за користування позикою або безпроцентний).
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Встановлені у справі обставини підтверджують факт укладення сторонами договору позики, умовами якого визначені порядок передачі коштів, користування ними, повернення та відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
Факт передачі коштів у позику за вказаним договором, окрім (за його умовами ) підписанням його сторонами, підтверджується виданою ОСОБА_2 розпискою від 12.11.2026, яка за своїм змістом є однозначною та безумовною, що підтверджує реальні обставини передачі ОСОБА_1 йому на умовах договору суми коштів 100 000 дол США як позики.
Наявність оригіналу боргової розписки позичальника у позивача підтверджує, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане.
Оскільки відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов`язання та не повертає позику у добровільному порядку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Предметом договору позики є сума коштів у доларах США.
Вирішуючи питання щодо стягнення суми позики у доларах або у гривневому еквіваленті суд виходить з такого.
На території України єдиною грошовою одиницею та законним платіжним засобом є гривня (ст. 99 Конституції України).
Разом з цим використання іноземної валюти на території України не заборонено.
Відповідно до ч.2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Права та обов`язки суб`єктів валютних операцій визначені Законом України «Про валюту і валютні операції», нормами якого передбачено право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності. За загальними принципами, визначеними цим Законом валютне регулювання ґрунтується на недопущенні неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції (ст. 2 Закону ).
Статтею 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Отже як укладення, так і виконання договірних зобов`язань позики в іноземній валюті чинним законодавством не заборонено.
З огляду на положення ст. ст. 1046 ЦК України, 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
У договорі позики, який є предметом судового розгляду не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні боргу в розмірі 100 000 доларів США за офіційним курсом НБУ не вбачається.
Схожу позицію Велика Палата Верховного Суду виснувала у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц .
Тож, ураховуючи, що боргове зобов`язання відповідач перед позивачем не виконав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 12.11.2021 в розмірі 100 000 доларів США.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частина 7 статті 81 ЦКП України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не скористався, як сторона у справі, правом подати відзив, надати докази на спростування наведених позивачем обставин, взяти участь у судовому засіданні тощо.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 133 ЦПК України).
Розмір судового збору, порядок його сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд прийняв рішення задовольнити позовні вимоги у повному обсязі , сплачений позивачем у встановленому порядку за подання позову до суду судовий збір у розмірі 12 112,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 259, 280-289, 352 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики від 12.11.2021 року у розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Кирилюк