ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Справа №160/15221/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо звільнення позивача з військової служби на підставі пудпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
- зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі пудпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Військової частини з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме через необхідність постійного догляду за дядьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та не має інших родичів, які б здійснювали догляд за ним.
Водночас, за результатами розгляду вказаного рапорту Військова частина відмовила у його задоволенні, посилаючись на третій ступінь споріднення.
Позивач вважає таку відмову протиправною, вказуючи, що застосований відповідачем підхід не відповідає меті та завданню правового регулювання, закріпленого пудпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка у свою чергу спрямована на забезпечення можливості здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, яка потребує цього і до того ж не має інших близькій осіб або родичів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що підпунктом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не передбачено правових підстав для звільнення особи з військової служби за здійсненням постійного догляду за членом сім`ї третього ступеня споріднення.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Військової частини з рапортом від 15.04.2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме через необхідність постійного догляду за дядьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та не має інших родичів, які б здійснювали догляд за ним.
За результатами розгляду вказаного рапорту Військова частина відмовила у його задоволенні, посилаючись у листі від 26.05.2026 року на те, що між позивачем та його дядьком встановлено родинний зв`язок третього ступеня споріднення, що не передбачено вимогами спеціального законодавства.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частина перша статті 2 Закону про військову службу визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону про військову службу проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзац третій частини шостої статті 2 Закону про військову службу).
Як передбачено частиною чотирнадцятою статті 2 Закону про військову службу, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на час розгляду цієї справи.
Підстави для звільнення військовослужбовців із військової служби, в тому числі і особливості звільнення з військової служби під час дії особливого періоду, визначені у частині четвертій статті 26 Закону про військову службу.
Так, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону про військову службу військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.
Згідно з абз.13-14 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, а саме:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- існує необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Тобто, під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) у т. ч. в разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї першого та/або другого ступеня споріднення.
Вказана вище норма, на яку посилався позивач, не поширюється на випадки щодо звільнення з військової служби через необхідністьздійснення постійного догляду за членом сім`ї третього ступеня споріднення, яким у спірних правовідносинах є дядько позивача - ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що у спеціальному законодавстві взагалі відсутні підстави для звільнення з військової служби через необхідність здійснення постійного догляду за членом сім`ї третього ступеня споріднення, та саме з цих підстав відповідач відмовив у задоволенні поданого позивачем рапорту.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що застосований відповідачем підхід не відповідає меті та завданню правового регулювання, закріпленого пудпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з цього приводу враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, в яких наголошено на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Таким чином, судом не встановлено, що при розгляді рапорту позивача відповідачем допущено порушення вимог спеціального законодавства, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна