ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Справа №160/17197/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000,00 гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153;
- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати на користь ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000,00 гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000,00 гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153..
Заявлені позовні вимоги у заявах по суті позивач обґрунтовує наявністю права на отримання спірної винагороди як особі, яка у віці до 25 років прийнята на військову службу під час воєнного стану, дотепер проходить військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних дій строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою. Утім, відповідач протиправно заперечує це право посилаючись на те, що першочерговий контракт укладено у 2020 році до моменту введення військового стану. Позивач таку відмову вважає безпідставною, та такою, що суперечить меті прийняття постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, яка спрямована на стимулювання військовослужбовців, які уклали контракт на проходження військової служби у віці до 25 років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач у заявах по суті просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що приписи постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року не розповсюджуються на позивача, оскільки ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу 05 листопада 2020 року, тобто до введення воєнного стану в Україні, та станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025) був звільнений з військової служби (дата звільнення - 04.11.2024).
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.07.2020 року був призваний на строкову військову службу на особливий період, що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_2 у п.5 розділу І «Відношення до військової служби» та ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 21.07.2020 по 27.08.2020 позивач на посаді курсанта перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , де пройшов підготовку за програмою «Базова загальновійськова підготовка». З 28.08.2020 позивач був переведений до військової частини НОМЕР_4 , де прослужив до 17.06.2022 р.
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 , позивач уклав Контракт б/н від 05.11.2020 з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. 18.06.2022 р., позивача переведено для подальшої служби до військової частини НОМЕР_1 на посаду розвідника, що підтверджується наказом №138 від 18.06.2022 про зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Довідки №1035/15/561 від 27.05.2025 р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією рф проти України, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 дійсно в періоди з 03.08.2022 по 20.10.2022, із 25.10.2022 по 07.11.2022, із 18.11.2022 по 05.02.2023, із 21.02.2023 по 14.09.2023, із 05.10.2023 по 03.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області.
03.11.2023 року позивач отримав тяжке поранення при участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується Первинною медичною карткою (форма №100), виданою 110 ОМБр 03.11.2023 та Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1035/183/55 від 03.11.2023, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу №271 від 03.11.2023 року.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2024 № 254 «солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_5 , колишнього розвідника - радиста групи управління зв`язку роти спеціальної розвідки, звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 08 серпня 2024 року №290-РС у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку(постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) відповідно до пункту 2 частини четвертої 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу» з 04 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення..
Пзивачем подано до відповідача заяву про здійснення виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн згідно з постановою КМУ №153.
Листом №1935/18/1136 від 09.04.2026 відповідачем повідомлено про відсутність підстави для виплати винагороди, зважаючи, що позивач не підпадає під критерії Постанови № 153 .
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Судом встановлено, що позивач прийнятий на військову службу у віці до 25 років.
В той же час, у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2024 № 254 «солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_5 , колишнього розвідника - радиста групи управління зв`язку роти спеціальної розвідки, звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 08 серпня 2024 року №290-РС у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку(постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) відповідно до пункту 2 частини четвертої 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу» з 04 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення..
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025) та на дату звернення щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153, однією з підстав для отримання одноразової грошової винагороди за тривалістю проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень є проходження військової служби на момент набрання чинності цієї постанови, тобто на думку відповідача зазначена постанова не передбачає можливості отримання такої винагороди особами, які не є військовослужбовцями.
Так, суд частково погоджується з такими доводами відповідача та зазначає, що у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 дійсно однією з вимог для отримання одноразової грошової допомоги є проходження військової служби.
Слід зазначити, що принцип соціальної справедливості та конституційний обов`язок держави щодо захисту своїх захисників вимагає однакового підходу до всіх осіб, які з ризиком для життя виконували військовий обов`язок.
Судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби з незалежних від нього обставин, а саме за станом здоров`я, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Так, 03.11.2023 року позивач отримав тяжке поранення при участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується Первинною медичною карткою (форма №100), виданою 110 ОМБр 03.11.2023 та Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1035/183/55 від 03.11.2023, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу №271 від 03.11.2023 року.
Згідно п. 3 ч. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» під непрямою дискримінацією розуміється ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Таким чином, позивач, отримавши поранення, яке призвело до виключення зі списків військового обліку за станом здоров`я, фізично не міг далі продовжувати службу та виконати свої обов`язки, тому застосування формальних вимог постанови КМУ №153 в такому випадку створює правову прогалину та ігнорує реалії воєнного часу.
Слід звернути увагу, що метою цієї постанови є підвищення мотивації та винагорода за ризик, а не покарання тих, хто найбільше постраждав, захищаючи державу, що ставить в нерівне положення військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, але виключені з військової служби у зв`язку з отриманням поранення під час захисту Батьківщини, з тими хто за аналогічних підстав продовжує проходити службу.
На переконання суду, виплата передбачена постановою КМУ №153 має розглядатися як невід`ємна частина гарантій соціального захисту, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно яких соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В спірному випадку позивачем дотримано усіх умов передбачених постановою КМУ №153, окрім проходження ним військової служби на момент набрання чинності цією постановою, про що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Отже, суд вважає, що позбавлення позивача, передбаченої постановою КМУ №153 виплати лише через обставини, які не залежали від волі військовослужбовця, а саме отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, за умови дотримання ним усіх інших вимог, а саме у віці до 25 років був добровільно уклав контракт проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.
З огляду на викладене, у сукупності норм законодавства України, суд вважає, що дії відповідача, на переконання суду, не відповідатимуть меті прийняття Постанови № 153, а саме підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.
До того ж, відповідач не заперечує, що на момент дії воєнного стану позивачеві продовжено дію укладеного у 2020 році контракту, що фактичне свідчить про виникнення нових правовідносин.
Відповідно судом не приймається до уваги посилання відповідача також на те, що позивач був прийнятий на військову службу до введення військового стану, оскільки на переконання суду, це не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Стаття 1 Протоколу №12 поширює обсяг захисту не лише на «будь-яке передбачене законом право», а й навіть ширше («Союз церков «Слово життя» та інші проти Хорватії» (Savez crkava Rijeи ћivota and Others v. Croatia), 2010, §104). Це походить з частини 2 вказаного положення, де також зазначено, що ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади.
Формою непрямої дискримінації можуть бути непропорційно негативні наслідки загальної політики або заходів, які хоч і сформульовані нейтральними термінами, мають особливий дискримінаційний вплив на конкретну групу («Біао проти Данії» (Biao v. Denmark) [ВП], 2016, §103; «Д.Г. та інші проти Чеської Республіки» (D.H. and Others v. the Czech Republic) [ВП], 2007, §184; «Сампаніс та інші проти Греції» (Sampanis and Others v. Greece), 2008, § 67). Хоча політика або заходи, про які йдеться, можуть не бути спрямовані на конкретну групу, проте вони можуть непрямо дискримінувати таку групу («Г`ю Джордан проти Сполученого Королівства» (Hugh Jordan v. the United Kingdom), 2001, § 154; «Хогендейк проти Нідерландів» (Hoogendijk v. The Netherlands) (ухв.), 2005). Непряма дискримінація не обов`язково вимагає дискримінаційного наміру («Біао проти Данії» (Biao v. Denmark) [ВП], 2016, §103; «Д.Г. та інші проти Чеської Республіки» (D.H. and Others v. the Czech Republic) [ВП], 2007, §184). Крім того, непряма дискримінація може виникнути з нейтральної норми («Хогендейк проти Нідерландів» (Hoogendijk v. the Netherlands) (ухв.), 2005), з de facto ситуації («Зарб Адамі проти Мальти» (Zarb Adami v. Malta), 2006, § 76) або з політики («Тапаєва та інші проти Росії» (Tapayeva and Others v. Russia), 2021, § 112).
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відтак, за встановлених у цій справі обставин, що підставою відмови у виплаті спірної винагороди слугували твердження відповідача про не проходження позивачем служби станом на момент набрання чинності Постановою № 153, які не залежали від волі позивача,, суд вважає, що позивач має право на виплату спірної винагороди, у зв`язку з чим доходить висновку для задоволення позовних вимог за виключенням вимог щодо стягнення такої винагороди, адже такий спосіб захисту застосовується виключно у випадку, коли такі кошти були фактично нараховані, але не виплачені, що у спірному випадку судом не встановлено.
Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач у спірних правовідносинах був звільнений від їх сплати.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000,00 гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.
Зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити користь ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000,00 гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна