ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2026 року м. Львів справа № 380/3558/26
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (третя особа), у якому просить:
- визнати протиправним Рішення від 22 січня 2026 року № 134650041956 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13 січня 2026 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 13 січня 2026 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке ухвалило рішення від 21 січня 2026 року № 134650041956 про відмову в призначенні пенсії за віком, не зарахувавши водночас до страхового стажу позивачки періоди її трудової діяльності з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Позивачка не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки в період з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року вона працювала у ПрАТ «Азовзагальмаш», яке на сьогодні розміщується на тимчасово окупованій території, тому позбавлена можливості звернутися до колишнього роботодавця з вимогою про сплату страхових внесків. Попри те, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, навіть наявність у роботодавця заборгованості з їх сплати не може бути підставою для незарахування до страхового стажу під час обчислення пенсії позивачки періодів її роботи на відповідному підприємстві чи настання інших негативних наслідків, пов`язаних з цим, що узгоджується зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду.
З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01 липня 2000 року є обов`язковим. За наданими позивачкою документами до її страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Позивачка матиме право на пенсійну виплату з 03 січня 2029 року або у разі набуття необхідного страхового стажу. Отже, спірне рішення є правомірним та вмотивованим, а позов - необґрунтованим.
З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд поновити процесуальний строк на його подання, оскільки такий пропущений з поважних причин.
Щодо пропущеного відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, то суд з метою повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, урахування позиції сторони відповідача з розглядуваного спору, а відтак ухвалення законного й обґрунтованого рішення та належного виконання завдань адміністративного судочинства, передбачених КАС України, уважає за необхідне прийняти такий відзив до розгляду.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив.
Третя особа подала пояснення щодо позову, у яких вказує, що у позивачки недостатньо страхового стажу для призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. За наданими позивачкою документами до її страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Позивачка матиме право на пенсійну виплату з 03 січня 2029 року або у разі набуття необхідного страхового стажу. Отже, вимоги позивачки є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві. Просить суд врахувати ці пояснення під час ухвалення рішення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 06 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; клопотання представника позивача про залучення третьої особи задоволено; залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
13 січня 2026 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. До заяви позивачка долучила документи, необхідні для призначення такої пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21 січня 2026 року № 134650041956, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу. Згідно з цим рішенням за наданими позивачкою документами до її страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року відповідно до трудової книжки від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.
Позивачка, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21 січня 2026 року № 134650041956 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 є наявність у особи на дату звернення за пенсією необхідних віку та страхового стажу.
Суд встановив, що спірним рішенням відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу.
Згідно з цим рішенням відповідач не зарахував до страхового стажу позивачки періоди її трудової діяльності з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року, зазначені у трудовій книжці від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Отже, спірним у цій справі є період трудової діяльності позивачки з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року.
Суд перевірив записи, зроблені у трудовій книжці від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , та встановив, що у спірний період з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року позивачка працювала у ВАТ (ПАТ, ПрАТ) «Азовзагальмаш», однак в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату цим роботодавцем-страхувальником страхових внесків за вказаний період.
Щодо цієї обставини суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058: страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на страхувальника.
Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, навіть наявність у роботодавця заборгованості з їх сплати не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу під час обчислення пенсії позивачки періодів її роботи на відповідному підприємстві чи настання інших негативних наслідків, пов`язаних з цим, зокрема й неврахування заробітної плати для обчислення розміру пенсійної виплати.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а), від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), від 30 вересня 2019 року (справа № 316/1392/16-а), від 27 травня 2021 року (справа № 343/659/17) від 30 грудня 2021 року (справа № 348/1249/17), яку суд відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховує під час вирішення цього спору.
У аспекті наведеного суд також звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Тому неврахування відповідачем спірного періоду роботи позивачки з такої підстави як відсутність відомостей про сплату внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування є протиправним, оскільки покладає на неї надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем вимог законодавства.
Будь-яких доказів, які б свідчили про несплату роботодавцем страхових внесків з вини позивачки, суду не надано.
Інших підстав для відмови в зарахуванні спірного періоду трудової діяльності позивачки до її страхового стажу оскаржуване рішення відповідача не містить.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач протиправно не зарахував позивачці до її страхового стажу період роботи з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року, зазначений у трудовій книжці від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , у зв`язку з чим дійшов помилкового та передчасного висновку про недостатність у позивачки страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, тому оскаржуване рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.
Водночас суд відзначає, що у змісті позовних вимог позивачка помилково зазначає датою спірного рішення 22 січня 2026 року, оскільки, як встановив суд, такою датою є 21 січня 2026 року. Утім, така технічна помилка не впливає на висновок суду про необхідність визнання протиправним та скасування спірного рішення і, як наслідок, задоволення позовної вимоги в цій частині повністю.
Також, оскільки суд встановив, що відповідач протиправно не зарахував позивачці до її страхового стажу період роботи з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року, зазначений у трудовій книжці від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 , то належить зобов`язати відповідача вказаний період трудової діяльності позивачки зарахувати до її страхового стажу та повторно розглянути заяву від 13 січня 2026 року про призначення пенсії, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки належить стягнути 1331,20 грн сплаченого судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21 січня 2026 року № 134650041956 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01 липня 2015 року по 18 листопада 2020 року згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1984 року НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 січня 2026 року про призначення пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07 серпня 2026 року.
Суддя Клименко Оксана Миколаївна