ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/11632/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМАУНТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.01.2026 №UA209000/2026/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000010.
Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, надані до митного оформлення платіжні інструкції містять усі передбачені законодавством реквізити, печатку банку та відмітку про підписання електронним підписом, а тому є належними доказами оплати товару; при цьому умови та строки оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Позивач також зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не входить до переліку обов`язкових документів, передбачених ч.2 ст.53 МК України, а виявлені митним органом зауваження є формальними та не впливають на числові значення складових митної вартості. На підставі наведеного вважає, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказує, що надані декларантом платіжні інструкції від 01.08.2025 №б/н та від 03.12.2025 №б/н не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком; що подання платіжної інструкції банківській установі не свідчить про виконання цієї операції банком; а митна декларація країни експорту №42132025[телефон приховано] від 28.10.2025 не може бути взята до уваги через відсутність у ній дати експорту. Крім того, зазначає, що декларантом не подано виписку з бухгалтерської документації та висновки про якісні і вартісні характеристики товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що оскаржувані рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 10.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 03.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
15.04.2024 року між ТОВ «ВЕСТМАУНТ», як покупцем, та LINYI HAOBO IMP & EXP CO., LTD (Китайська Народна Республіка), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2024 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. До Контракту сторонами укладено додаткову угоду №1 від 31.12.2024 року та додаткову угоду №2 від 31.12.2025 року.
На підставі Контракту та комерційного рахунку (COMMERCIAL INVOICE) HB20251029 від 29.10.2025 року ТОВ «ВЕСТМАУНТ» ввезло на митну територію України товар, а саме: вироби з чорних металів (карабіни DIN 5299D та DIN 5299C, зажими-скоби для тросу DIN 741 та DIN 741 А2, талрепи) торговельної марки WESTMOUNT та ланцюги з чорних металів із зварними кільцями. Країна походження та виробництва - Китайська Народна Республіка.
Умови поставки - FOB CN Qingdao.
Декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170000419U8 від 05.01.2026 року, у якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі 28350,77 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: Контракт №1/2024 від 15.04.2024 року з додатковими угодами; рахунок-проформу (PROFORMA INVOICE) WDL20250730 від 30.07.2025 року; комерційний рахунок (COMMERCIAL INVOICE) HB20251029 від 29.10.2025 року; пакувальний лист; коносамент (BILL OF LADING) ZM25100900; автотранспортну накладну (CMR) №5811; сертифікат про походження товару та результат його перевірки; копію митної декларації країни відправлення; банківські платіжні документи (платіжні інструкції в іноземній валюті) від 01.08.2025 року та від 03.12.2025 року; договори транспортного експедирування, заявки, рахунки-фактури на транспортно-експедиційні послуги та довідку про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2026 року; калькуляційну форму, замовлення, прайс-лист, технічні характеристики товару та видаткові накладні.
Оплату товару підтверджено платіжною інструкцією в іноземній валюті від 01.08.2025 року на суму 4252,62 доларів США, у графі призначення платежу якої зазначено посилання на Контракт №1/2024 від 15.04.2024 року та рахунок-проформу WDL20250730 від 30.07.2025 року, та платіжною інструкцією в іноземній валюті від 03.12.2025 року на суму 24098,15 доларів США, у графі призначення платежу якої зазначено посилання на Контракт №1/2024 від 15.04.2024 року та комерційний рахунок HB20251029 від 29.10.2025 року, що в сукупності становить 28350,77 доларів США та відповідає заявленій фактурній вартості товару.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.
На вимогу митного органу декларантом додатково надіслано замовлення, договір на перевезення, договори експедирування, експортну декларацію, заявки на перевезення, калькуляцію, прайс-лист, довідку про транспортно-експедиційні витрати та техніко-технологічну інформацію.
05.01.2026 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000006/2, в графі 33 якого було вказано:
«…Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій від 01.08.2025 №б/н та від 03.12.2025 №б/н, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. Митна декларація країни експорту №42132025[телефон приховано] від 28.10.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. За результатами розгляду всіх наданих документів встановлено неподання документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини…».
Крім того, вказано: «Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно із ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару №1 «вироби з чорних металів», оформленого за МД №UA209230/2026/166 від 02.01.2026 року. Скоригована митна вартість склала 1,81 дол. США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару №2 «ланцюги з чорних металів», оформленого за МД №UA500020/2025/8443 від 05.11.2025 року. Скоригована митна вартість склала 2,35 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».
На виконання рішення про коригування митної вартості митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000010, з підстав необхідності внесення змін у графи 12, 43, 44, 45, 46 електронної митної декларації у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000006/2 від 05.01.2026 року та картку відмови №UA209170/2026/000010, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).
Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в комерційному рахунку (COMMERCIAL INVOICE) HB20251029 від 29.10.2025 року на суму 28350,77 доларів США. Сплата цих коштів підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 01.08.2025 року на суму 4252,62 доларів США (передоплата за рахунком-проформою WDL20250730 від 30.07.2025 року) та платіжною інструкцією в іноземній валюті від 03.12.2025 року на суму 24098,15 доларів США (оплата за комерційним рахунком HB20251029 від 29.10.2025 року), що в сукупності становить 28350,77 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №26UA209170000419U8 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України.
Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача, суд виходить з наступного.
Стосовно посилань відповідача на те, що надані декларантом платіжні інструкції від 01.08.2025 №б/н та від 03.12.2025 №б/н не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису відповідальної особи платника, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України від 30.06.2021 №1591-IX «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Судом встановлено, що надані до митного оформлення платіжні інструкції в іноземній валюті у графі призначення платежу містять посилання на Контракт №1/2024 від 15.04.2024 року та відповідно на рахунок-проформу WDL20250730 від 30.07.2025 року і комерційний рахунок HB20251029 від 29.10.2025 року, а також відомості про платника (WESTMOUNT LLC), його рахунок, отримувача (LINYI HAOBO IMP EXP CO.,LTD), суму платіжної операції та дату її здійснення. Загальна сума платежів (28350,77 доларів США) ідентична сумі, заявленій у митній декларації, що дає змогу ідентифікувати платіжну операцію та співвіднести її з оцінюваним товаром.
При цьому суд враховує, що недоліки у оформленні банківського платіжного документа, зокрема відсутність окремих реквізитів, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України, самі по собі не спростовують факту здійснення оплати за товар та не впливають на числові значення складових митної вартості. Такі формальні зауваження за відсутності доведення того, як саме вони впливають на ціну товару, не можуть бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за першим методом.
Крім того, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
У постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 Верховний Суд звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Посилання відповідача на те, що подання платіжної інструкції банківській установі не свідчить про виконання цієї операції банком, суд відхиляє, оскільки надані платіжні інструкції містять відомості про фактичне здійснення переказу коштів на користь продавця, а протилежного відповідачем не доведено та не підтверджено жодними доказами.
Стосовно посилань відповідача на те, що митна декларація країни експорту №42132025[телефон приховано] від 28.10.2025 не може бути взята до уваги через відсутність в ній дати експорту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та не входить до переліку основних документів, визначених ч.2 ст.53 МК України. Позивач не впливає на заповнення експортної декларації, яка складається у країні відправлення відповідно до законодавства цієї країни, а тому подав її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Відповідачем не наведено обґрунтування того, яким саме чином відсутність у копії митної декларації країни відправлення дати експорту впливає на числові значення складових митної вартості чи спростовує ціну товару, зафіксовану в Контракті та підтверджену платіжними інструкціями. За таких обставин зазначене зауваження носить формальний характер і не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості.
Стосовно посилань відповідача на неподання декларантом виписки з бухгалтерської документації та висновків про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає наступне.
Зазначені документи належать до додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, які подаються декларантом лише за наявності та на письмову вимогу митного органу у випадку, якщо подані основні документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Оскільки надані позивачем основні документи в сукупності підтверджують заявлену митну вартість та не містять розбіжностей, які б впливали на її числові значення, неподання окремих додаткових документів не тягне для декларанта негативних наслідків у вигляді коригування митної вартості.
Суд наголошує, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення нею критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у ч.2 ст.2 КАС України. Аналогічне правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 08.08.2025 року у справі №460/164/24.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Надаючи оцінку обґрунтованості визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом, суд враховує наступне.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з цінової бази даних, а саме митні декларації №UA209230/2026/166 від 02.01.2026 року (для товару №1) та №UA500020/2025/8443 від 05.11.2025 року (для товару №2).
Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить достатньої інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Суд звертає увагу і на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування правомірності коригування послався на іншу митну декларацію (№UA110050/2025/3233 від 19.09.2025 року) та інший числовий показник скоригованої митної вартості (1,93 дол. США/кг), ніж ті, що фактично зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості. Наведене додатково свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям чіткості та зрозумілості й непослідовність позиції відповідача щодо джерел інформації, покладених в основу коригування.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Стосовно інших підстав, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000006/2 від 05.01.2026 року, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Втім, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000006/2 від 05.01.2026 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000010, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, підставою для прийняття картки відмови №UA209170/2026/000010 стало виключно прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000006/2 від 05.01.2026 року та зумовлена ним необхідність внесення змін до відповідних граф електронної митної декларації. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості, то й винесена на його підставі картка відмови є протиправною та підлягає скасуванню.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
У даній справі ціна позову складає суму донарахованих митних платежів за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000006/2 від 05.01.2026 року, що становить 144485,08 грн.
Згідно з підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 ст.4 цього Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки 1,5% від ціни позову (144485,08 грн) становить 2030,65 грн, що є меншим за один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн), за майнову вимогу застосовується мінімальна ставка судового збору в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з урахуванням подання позовної заяви в електронній формі позивачем підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2662,40 грн (3328,00 грн Ч 0,8).
Поряд з тим, позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови є похідною від основної позовної вимоги майнового характеру, окремий судовий збір за таку вимогу не сплачується, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2020 у справі №520/1634/19.
Позивач сплатив судовий збір на загальну суму 5324,80 грн згідно з платіжними інструкціями №255 від 03.06.2026 на суму 2662,40 грн та №256 від 03.06.2026 на суму 2662,40 грн, тобто у розмірі, який перевищує встановлений Законом України «Про судовий збір».
За таких умов, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2662,40 грн, тобто у розмірі, який підлягав сплаті за подання позовної заяви відповідно до Закону України «Про судовий збір». Решта судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням у порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000006/2 від 05.01.2026 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000010.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., буд.1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ:43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМАУНТ» (місцезнаходження: вул.Ковельська, буд.109Б, м.Львів, 79056; код ЄДРПОУ:45016623) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.