ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/9382/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» звернулося до суду з позовом (в уточненій редакції), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 та визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000538 від 10.11.2025.
Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МКУ). Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 та похідна від нього картка відмови №UA209190/2025/000538 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 та похідна від нього картка відмови №UA209190/2025/000538 є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 03.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 03.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (місцезнаходження: вул.Вадима Корженка (Осипова), 10, м.Одеса, 65048; код ЄДРПОУ: 35116943) зареєстроване як юридична особа, здійснює господарську діяльність, у межах якої ввозить на митну територію України товари.
01.09.2023 року між CONKRET Sp. z o.o. (Польща), як продавцем, та ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ», як покупцем, укладено Контракт №1/2023 (далі - Контракт), за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується продати товари в рамках своєї економічної діяльності, а покупець прийняти в повному обсязі та сплатити товари в асортименті та кількості відповідно до доданої продавцем рахунку-фактури.
Згідно з п.3.4 Контракту вартість контракту становить 400000,00 євро; вартість окремих поставок вказується в рахунках-фактурах на конкретну поставку.
Пунктом 4.1 Контракту передбачено умови платежу - передоплата 100%.
Відповідно до п.6.1 Контракту умови постачання - FCA Вельке Рихново (Інкотермс 2010); згідно з п.6.2 постачання товару здійснюється автомобільним транспортом покупця за його рахунок та на його ризик.
21.08.2025 року продавцем складено проформу-інвойс №152/MWG/2025 на загальну суму 27896,68 євро.
На виконання умов Контракту продавцем складено рахунок-фактуру (інвойс) №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025 на загальну суму 27896,68 євро, специфікацію (пакувальний лист) №DWT/3609/2025 від 06.11.2025 та оформлено сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AU 0305636 від 07.11.2025.
На підтвердження здійснення 100% передоплати за товар позивачем надано платіжні інструкції в іноземній валюті №AV548 від 26.08.2025 та №AV574 від 16.10.2025, кожна на суму 13948,34 євро (разом 27896,68 євро), у призначенні платежу яких зазначено «Prepayments for materials cntr. 1/2023 dd 01.09.2023 inv 152/MWG/2025».
Перевезення товару за маршрутом м.Kowalewo Pomorskie (Польща) - м.Львів, м.Київ (Україна) здійснювалося на підставі Договору-заявки №ПД-014748 від 30.10.2025, укладеного між ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» та ПП «АВК-Логістік», та Договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №61/п від 30.10.2025 між ПП «АВК-Логістік» і ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження транспортних витрат позивачем надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №АВ-390 від 07.11.2025 на суму 60000,00 грн та довідку про транспортні витрати №65 від 07.11.2025, у якій зазначено вартість перевезення від місця завантаження до п/п Краківець-Корчова у розмірі 32000,00 грн, а також що страхування вантажу не проводилося.
З метою митного оформлення товару декларант позивача - ТОВ «ІМЕКСЕНЕРДЖІ» - подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209190029749U3 від 10.11.2025, якою заявлено до митного оформлення товар: поліетиленова пароізоляційна та гідроізоляційна плівка, завтовшки більш як 0,125 мм, з полімерів етилену низького тиску низької щільності з відносною густиною 0,92, у рулонах (товар №1), та поліетиленова пароізоляційна плівка, що здатна розтягуватись, завтовшки не більш як 0,125 мм (товар №2), з характеристиками, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - FCA PL Вельке Рихново (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною договору (основним методом); заявлено загальну фактурну вартість товару 27896,68 євро та складову митної вартості - витрати на транспортування у розмірі 32000,00 грн (графи 22, 45 декларації).
Одночасно з декларацією декларант надав документи, зазначені у графі 44 митної декларації.
Повідомленням декларанту від 10.11.2025 (ідентифікатор повідомлення 263a893c-520e-4752-b31f-696a706f0b9c) митний орган на підставі ст.53 Митного кодексу України запропонував декларанту подати додаткові документи для підтвердження митної вартості за визначеним переліком: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення; рахунки про здійснення платежів третім особам; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листом №10112025/1 від 10.11.2025 позивач повідомив митний орган про подання всіх наявних документів, необхідних для завершення митного оформлення, та про відсутність можливості подати додаткові документи, а також навів заперечення щодо обґрунтованості вимоги про надання додаткових документів.
10.11.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2, у графі 33 якого як обставини прийняття рішення вказано, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: наданий інвойс №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025 не містить посилання на контракт, що не дає можливості встановити його приналежність до Контракту ЗЕД; інвойс №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025, проформа-інвойс №152/MWG/2025 від 21.08.2025 та специфікація №DWT/3609/2025 від 06.11.2025 містять спеціальне місце для підпису покупця, проте відповідні підписи відсутні, що свідчить про неузгодження умов та вартості; на платіжних інструкціях №AV548 від 26.08.2025 та №AV574 від 16.10.2025 відсутній обов`язковий реквізит - підпис відповідальної особи платника, передбачений п.14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216; до митного оформлення не надано замовлення, передбачене п.3.3 Контракту; вкінці ст.2 інвойсу в частині «source documents», а також у CMR міститься посилання на документ WZ3739/MWG/2025, який до митного оформлення не подано; рахунок на оплату №АВ-390 від 07.11.2025 не містить умов платежу та інших відомостей, за якими встановлюється належність транспортних послуг до поставки товару, а банківські документи про оплату транспортно-експедиційних послуг не надано.
У графі 33 рішення зазначено, що за результатами консультацій з декларантом згідно зі ст.57 Митного кодексу України методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних (2а) та подібних (аналогічних) (2б) товарів не застосовано у зв`язку з відсутністю в митного органу та декларанта відомостей щодо вартості ідентичних та подібних товарів; методи 2в і 2г не застосовано у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей; застосовано резервний метод (2ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала митна декларація №25UA11[телефон приховано]U6 від 23.07.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (плівка на основі полімерів етилену завтовшки більш як 0,125 мм) становить 1,8805 євро за кг.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 Львівською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000538 від 10.11.2025, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів; підставою відмови зазначено прийняття рішення про коригування митної вартості від 10.11.2025 №UA209000/2025/000488/2 та необхідність внесення змін до відповідних граф митної декларації.
Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією №25UA209190029838U7 від 10.11.2025 з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Різниця між сумою митних платежів, обчисленою декларантом за заявленою митною вартістю (150617,17 грн), та сумою митних платежів, обчисленою митним органом за скоригованою митною вартістю (230697,00 грн), становить 80079,83 грн і складає ціну позову.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 та картку відмови №UA209190/2025/000538 від 10.11.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України).
Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені ст.53 МК України. Неподання декларантом витребуваних митним органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, зазначеною в інвойсі №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025 на суму 27896,68 євро, яка відповідає сумі проформи-інвойсу №152/MWG/2025 від 21.08.2025 та загальній вартості, заявленій у графі 22 митної декларації. Оплата товару підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №AV548 від 26.08.2025 та №AV574 від 16.10.2025, загальна сума яких (27896,68 євро) є ідентичною сумі, заявленій у митній декларації.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209190029749U3 від 10.11.2025 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України та зазначені у графі 44 митної декларації, зокрема: Контракт №1/2023 від 01.09.2023, проформу-інвойс №152/MWG/2025 від 21.08.2025, інвойс №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025, специфікацію (пакувальний лист) №DWT/3609/2025 від 06.11.2025, платіжні інструкції №AV548 від 26.08.2025 та №AV574 від 16.10.2025, автотранспортну накладну (CMR), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AU 0305636 від 07.11.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №АВ-390 від 07.11.2025, довідку про транспортні витрати №65 від 07.11.2025, Договір-заявку №ПД-014748 від 30.10.2025, Договір міжнародного перевезення №61/п від 30.10.2025 та копію митної декларації країни відправлення №25PL431020001ONYB7 від 07.11.2025.
Аналіз наведених документів дає підстави для висновку, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар і його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості та її складових.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача, покладеним в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, суд виходить з такого.
Стосовно доводів відповідача про те, що інвойс №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025 не містить посилання на Контракт, що не дає можливості встановити його приналежність до Контракту ЗЕД, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що інвойс №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025 складений тим самим продавцем (CONKRET Sp. z o.o.) на адресу того самого покупця (ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ»), містить найменування, кількість та ціну кожної позиції товару і загальну суму 27896,68 євро, що збігається із сумою проформи-інвойсу №152/MWG/2025 від 21.08.2025 та із сумою, зазначеною у платіжних інструкціях №AV548 від 26.08.2025 і №AV574 від 16.10.2025. У свою чергу, у призначенні платежу платіжних інструкцій міститься пряме посилання на Контракт №1/2023 від 01.09.2023 та на проформу-інвойс №152/MWG/2025. Наведені документи в сукупності дозволяють однозначно ідентифікувати належність поставленого товару до Контракту №1/2023, а відтак сама по собі відсутність в інвойсі текстового посилання на номер контракту не свідчить про неможливість встановлення такого зв`язку та не впливає на числові значення складових митної вартості. Відсутність у інвойсі реквізиту, наявність якого не є обов`язковою за законом, не є розбіжністю у розумінні ч.3 ст.53 МК України.
Стосовно доводів відповідача про нетипове оформлення інвойсу №3721/MWG/11/2025 від 06.11.2025, проформи-інвойсу №152/MWG/2025 від 21.08.2025 та специфікації №DWT/3609/2025 від 06.11.2025, які містять спеціальне місце для підпису покупця за відсутності відповідних підписів, що, на думку митного органу, свідчить про неузгодження умов та вартості, суд зазначає таке.
Інвойс (рахунок-фактура) є документом, що виставляється продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, і за своєю правовою природою не потребує обов`язкового підписання покупцем. Відсутність підпису покупця на інвойсі, проформі-інвойсі чи специфікації не позбавляє ці документи доказової сили та не спростовує зазначених у них числових значень вартості товару, тим більше що узгодженість цих значень підтверджується фактичним виконанням покупцем зобов`язання зі 100% передоплати у сумі 27896,68 євро, яка збігається із зазначеною в інвойсі та проформі. Митний орган не є установою, до компетенції якої належить надання висновків щодо форми оформлення комерційних документів іноземного контрагента, а вимога наявності підпису покупця на інвойсі не встановлена ані Контрактом, ані нормами МК України. За таких обставин посилання відповідача на відсутність підпису покупця як на підставу для висновку про неузгодження умов та вартості є безпідставним.
Стосовно доводів відповідача про те, що на платіжних інструкціях в іноземній валюті №AV548 від 26.08.2025 та №AV574 від 16.10.2025 відсутній обов`язковий реквізит - підпис відповідальної особи платника, передбачений п.14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, унаслідок чого такі інструкції не можуть розглядатися як належний документ для підтвердження митної вартості, суд зазначає таке.
Наведене Положення регулює порядок оформлення платіжної інструкції ініціатором платежу для подання її надавачу платіжних послуг з метою ініціювання перерахування коштів, тобто вимоги до реквізитів, у тому числі щодо підпису, стосуються платіжної інструкції як розпорядження на здійснення платежу. Натомість подані позивачем платіжні інструкції №AV548 від 26.08.2025 та №AV574 від 16.10.2025 містять відтиск штампу Акціонерного банку «Південний» та підпис уповноваженої особи банку, а відтак підтверджують факт виконання банком платіжної операції, який вже відбувся. Кожна з інструкцій оформлена на суму 13948,34 євро, у їх призначенні платежу зазначено «Prepayments for materials cntr. 1/2023 dd 01.09.2023 inv 152/MWG/2025», а їх загальна сума (27896,68 євро) відповідає вартості товару за інвойсом та проформою. Отже, поставка товару здійснена після отримання продавцем 100% передоплати, що відповідає умовам п.4.1 Контракту та підтверджує митну вартість товару за ціною договору.
Суд додатково враховує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, тоді як умови, терміни та порядок оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15. У постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 Верховний Суд звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка), не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом. За таких обставин зауваження відповідача до форми оформлення платіжних інструкцій не спростовують числових значень митної вартості та не могли бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.
Стосовно доводів відповідача про ненадання до митного оформлення замовлення, передбаченого п.3.3 Контракту, суд зазначає таке.
Частина 2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, і замовлення покупця у цьому переліку відсутнє. Замовлення за своєю природою є документом, що стосується узгодження асортименту та кількості товару в межах господарських відносин сторін, і не є первинним чи розрахунковим документом, який визначає числові значення складових митної вартості. Митним органом не наведено, яким чином відсутність замовлення впливає на визначення митної вартості товару, ціна якого підтверджена інвойсом, проформою та платіжними інструкціями. Крім того, згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. За таких обставин ненадання замовлення не могло бути підставою для коригування митної вартості.
Стосовно доводів відповідача про те, що вкінці ст.2 інвойсу в частині «source documents», а також у CMR міститься посилання на документ WZ3739/MWG/2025, який до митного оформлення не подано, суд зазначає таке.
Документ WZ3739/MWG/2025 за своїм змістом є внутрішнім товарно-складським документом продавця (видатковою накладною складу) і не входить до переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України. Митним органом не наведено, яким чином відсутність цього документа впливає на можливість перевірки заявленої митної вартості та на числові значення її складових, з огляду на те, що найменування, кількість і вартість товару підтверджені інвойсом, проформою та специфікацією, а вага та кількість місць узгоджуються з даними CMR, специфікації DWT/3609/2025 і сертифіката EUR.1. Само по собі посилання на такий документ в інвойсі та CMR за наявності інших документів, що підтверджують числові значення митної вартості, не свідчить про наявність розбіжностей у розумінні ч.3 ст.53 МК України та не є підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.
Стосовно доводів відповідача про те, що рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №АВ-390 від 07.11.2025 не містить умов платежу та інших відомостей, за якими встановлюється належність транспортних послуг до поставки товару, а банківські документи про оплату таких послуг не надано, суд зазначає таке.
Умови поставки товару - FCA Вельке Рихново, за яких витрати на транспортування не включені у вартість товару, а тому вартість перевезення є складовою митної вартості та підлягає підтвердженню транспортними (перевізними) документами і документами, що містять відомості про вартість перевезення. На підтвердження понесених транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №АВ-390 від 07.11.2025, довідку про транспортні витрати №65 від 07.11.2025, Договір-заявку №ПД-014748 від 30.10.2025, Договір міжнародного перевезення №61/п від 30.10.2025 та автотранспортну накладну (CMR). При цьому вартість перевезення до кордону України, зазначена у довідці про транспортні витрати №65 від 07.11.2025 (32000,00 грн), повністю відповідає складовій митної вартості, заявленій декларантом у графі 45 митної декларації.
Митний кодекс України не визначив виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, і не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 року у справі №520/22458/23, а також у постановах від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 та від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність банківських документів про оплату транспортних послуг, оскільки предметом доказування у процедурі контролю за митною вартістю є вартість перевезення, яка підтверджена сукупністю поданих документів, тоді як факт і момент оплати транспортних послуг не впливають на числове значення цієї складової митної вартості. Рахунок на оплату за своєю правовою природою має інформаційний характер, а відсутність у ньому окремих умов платежу за наявності довідки про транспортні витрати з тотожним числовим значенням не спростовує достовірності заявленого розміру транспортних витрат.
Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості (2ґ) із використанням як джерела інформації митної декларації №25UA11[телефон приховано]U6 від 23.07.2025, суд зазначає таке.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Крім того, оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, митна вартість якого взята за основу, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні рівні, а також відомостей про те, чи за такими ж товаросупровідними документами й на тих самих умовах поставлявся товар за декларацією-джерелом, що не відповідає вимогам ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.
Стосовно доводів відповідача про проведення консультацій із декларантом згідно зі ст.57 МК України з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, суд зазначає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій, тим більше що відповідач не конкретизував документи, які слід було подати декларанту для підтвердження задекларованої митної вартості. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, і не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав щодо застосування другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії; суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами, а несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтування того, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні або не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; викладені в ньому зауваження мають формальний характер і не спростовують числових значень заявленої митної вартості. З огляду на викладене рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000538 від 10.11.2025, суд зазначає таке.
Із змісту картки відмови вбачається, що єдиною підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товарів стало прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 та зумовлена ним необхідність внесення змін до відповідних граф митної декларації. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості, то й винесена на його підставі картка відмови є протиправною та підлягає скасуванню.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн (платіжна інструкція №23396 від 27.05.2026), наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000488/2 від 10.11.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000538 від 10.11.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (місцезнаходження: вул.Вадима Корженка (Осипова), 10, м.Одеса, 65048; код ЄДРПОУ: 35116943) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.