ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
10 серпня 2026 року справа № 380/15169/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Морська Галина Михайлівна , розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 1 млн. грн на підставі абзацу 4 пункту 4 «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 1 млн. грн на підставі абзацу 4 пункту 4 «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.
Ухвалою від 27.07.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали представник позивача подав заяву від 04.08.2026 у якій зазначає "...Судом встановлено, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, проте не враховано, що право позивача на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн виникло лише після набрання чинності Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153. До набрання чинності зазначеною постановою відповідне право законодавством не було передбачене, а тому позивач не мав об`єктивної можливості звернутися до суду із вимогою про стягнення такої виплати. Отже, перебіг строку звернення до суду не може обчислюватися з моменту, коли саме право на отримання спірної виплати ще не існувало.
Крім того, позивача було звільнено з військової служби 18.08.2022, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153, яка вперше встановила право на отримання спірної виплати. За таких обставин застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 233 КЗпП України без урахування моменту виникнення самого права на виплату не відповідає фактичним обставинам справи та призводить до необґрунтованого обмеження права позивача на судовий захист.
Після набрання чинності зазначеною постановою представником позивача було вжито заходів для досудового врегулювання спору та з`ясування позиції відповідача.
Посилання суду на те, що представник позивача звернувся із адвокатським запитом 26.11.2025, а відповідач листом від 03.12.2025 відмовив у виплаті, саме по собі не свідчить про початок перебігу строку звернення до суду.
Адвокатський запит був спрямований на з`ясування правової позиції відповідача щодо можливості здійснення спірної виплати та не змінює моменту виникнення у позивача права на судовий захист. Сам факт надання відповідачем листа-відмови не може бути єдиною підставою для обчислення строку звернення до суду без урахування характеру спірних правовідносин та моменту виникнення самого права на отримання одноразової грошової винагороди.
Додатково слід врахувати, що рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Конституційний Суд України дійшов висновку, що таке обмеження звужує гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист...".
Розглядаючи подану заяву суддя зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2022 №227 ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини.
Позовні вимоги стосуються грошових виплат, передбачених постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.
Як стверджує представник позивача право позивача на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн виникло лише після набрання чинності Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, а відтак застосування тримісячного строку звернення до суду з моменту звільнення з військової служби неможливе.
Разом з тим, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суддя зауважила, що представник позивача 26.11.2025 звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо проведення спірних виплат. Однак, листом від 03.12.2025 відповідач відмовив у виплаті спірних сум.
У поданій 04.08.2026 заяві представник позивача стверджує що відмова у виплаті сама по собі не свідчить про початок перебігу строку звернення до суду. Адвокатський запит був спрямований на з`ясування правової позиції відповідача щодо можливості здійснення спірної виплати та не змінює моменту виникнення у позивача права на судовий захист.
Суддя наголошує, що за змістом ч.2 ст.233 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочинається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Оскільки спірним у цій справі є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153. Відтак, про порушення свого права на отримання такої виплати позивач повинен був дізнатися з моменту отримання відмови, викладеної у листі від 03.12.2025 №10958вих, надісланої у відповідь на адвокатський запит.
Відтак, представник позивача помилково вважає про відсутність підстав для обчислення процесуальних строків з моменту отримання відповіді на адвокатський запит з підстав викладених у цій ухвалі.
Крім того, суд щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, то суд зауважує, що у Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Однак, висновки Великої палати Конституційного Суду України у вказаному рішенні стосуються визнання неконституційною частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка стосується строків звернення до суду осіб, які продовжують перебувати у трудових відносинах, тоді як строк звернення до суду у даній справі врегульовано частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Інших причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, які можуть бути визнані судом поважними, позивач не вказав.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналізуючи зазначені норми та у зв`язку з не наведенням поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України
у х в а л и л а :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною повернути позивачу.
Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Морська Галина Михайлівна