465/7492/26
2/465/5460/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
10.08.2026 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова М.І. Гулієва, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя , визнання грошових коштів особистим майном та боргового зобов"язання особистим зобов"язанням, -
встановив:
Адвокат Василенко Наталія Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернулася до Франківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя , визнання грошових коштів особистим майном та боргового зобов"язання особистим зобов"язанням.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК Украни, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ч.2 ст.174 ЦПК України визначено, що заявами по суті є, зокрема, позовна заява.
У ході вивчення питань щодо відповідності змісту позовної заяви вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам закону, у зв"язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.
Ч.1 ст.175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Ч. 3 ст.175 ЦПК України передбачено ряд вимог, яким має відповідати позовна заява.
П.4, п.5 та п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
В порушення п.5 та п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачкою не зазначено про наявність у неї оригіналів доказів, які долучені до позовної заяви.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Ч.5 цієї статті визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №917/1369/17, від 16.03.2020 у справі №910/16651/19, від 12.09.2018 у справі №922/3655/16 майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що така містить декілька позовних вимог майнового характеру.
Згідно позовної заяви, ціна позову становить 9507604,27 грн.
До позовної заяви стороною позивача долучено квитанцію 9105-3833-3814-7127 від 04.08.2026 про оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 7987,20 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що обгрунтовуючи сплату судового збору саме в такому розмірі, представник позивача покликається на те, що в розумінні ЗУ "Про судовий збір" така позовна заява є позовною заявою про поділ майна при розірванні шлюбу.
Проте, з такою позицією сторони позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Ч.1 ст.3 цього закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно вимог ч.1 ст.4 цього ж закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16640,00 грн.
За подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн. та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9984,00 грн. (п.п.3 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір"). В даному випадку законодавець пов"язує позовну вимогу про поділ майна подружжя, яка одночасно подається разом з позовною вимогою про розірвання шлюбу в одній позовній заяві.
Вимоги п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" застосовуються до позовних заяв про поділ майна при розірванні шлюбу, а не позовних заяв про поділ майна подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано, чи після його розірвання. Зазначена норма прописана законодавцем так, що менші ставки судового збору встановлені для позивачів, які подають позов про поділ майна одночасно при розірванні шлюбу, в одному провадженні. В інших випадках застосовуються ставки судового збору, визначені п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
З позовної заяви вбачається, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №465/5288/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
У статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20.
Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16.07.2026 у цивільній справі №465/5288/26 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
З урахуванням викладеного, до даної позовної заяви слід застосувати норми п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", які стосуються сплати судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру.
Відтак, з урахуванням вищезазначених вимог закону та формулювання прохальної частини позовної заяви, позивачці за подання позовної заяви слід доплатити та долучити до позовної заяви оригінал платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 5324 (п"ять тисяч триста двадцять чотири) гривень 80 коп.
При цьому суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої позовної заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являють собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позовної заяви без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, а також зобов`язати позивачку надати суду документи про усунення недоліків відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України,-
постановив:
Матеріали позовної заяви адвоката Василенко Наталії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання грошових коштів особистим майном та боргового зобов"язання особистим зобов"язанням - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачці зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Гулієва