ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року справа №200/251/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року (повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року) у справі № 200/251/24 (суддя в І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 200/251/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 31 жовтня 2022 року №14039/94196/7913/39 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01 жовтня 2022 року.
Рішення набрало законної сили 10.07.2024.
Представник позивача звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу виконання рішення, в якій просив:
- змінити спосіб на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2024 року у розмірі 105702,29 грн».
Заява обґрунтовувана тим, що рішення суду, що ухвалено в даній справі та набрало законної сили, в частині виплати заборгованості з пенсії протягом тривалого часу відповідачем не виконується з посиланням на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, чим порушуються пенсійні права позивача та право на виконання рішення суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року заяву представника пощивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення, що ухвалено в даній адміністративній справі, задоволено.
Змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 14 березня 2024 року по справі №200/251/24 в частині "зобов`язання здійснити виплату" на:
"Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2024 року у розмірі 105702 (сто п`ять тисяч сімсот дві грн 29 коп.".
Не погодившись з такою ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні вимог заявника в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Щодо фактичного виконання рішення суду, Головне управління повідомляє, що рішення суду виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та норм чинного законодавства, а саме
Головним управлінням на виконання рішення суду ОСОБА_1 здійснено розрахунок заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2024 року у розмірі 105 702,29 грн.
Виплата означеної заборгованості можлива виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 72, частина 1 статті 73 Закону України № 1058-ІV; статті 23, 116 Бюджетного кодексу України). Використання власних коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок єдиного соціального внеску, на цю мету заборонено.
Також встановлено, що Головне управління у справі, яке є боржником, не відмовляється виплачувати Позивачу суму перерахованої заборгованості по щомісячним страховим виплатам у відповідності до рішення суду.
Головне управління зазначає, що представником Позивача у заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення не наведено конкретних обставини, що унеможливлюють та ускладнюють виконання судового рішення у справі № 200/251/24.
Боржник - Головне управління не відмовляється виконувати рішення, на виконання рішення суду визначило суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам та здійснено виплату страхових виплат позивачу, які проводяться на теперішній час шляхом включення до сформованої відомості на виплату місячного розміру страхових виплат.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування означеної категорії виплат до повноважень керівника територіального органу Пенсійного фонду України не входять.
Таким чином, виплата нарахованої доплати по страховим виплатам за період з 01.10.2022 по 31.07.2024 у розмірі 105 702,29 грн буде фактично здійснена після отримання відповідного фінансового ресурсу з Державного бюджету України.
Змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов`язання здійснити виплату заборгованості по щомісячним страховим виплатам на стягнення конкретної суми цієї заборгованості із визначенням певного періоду, суд першої інстанції, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та має вирішити питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Таким чином, встановлено, що способом відновлення порушеного права Позивача у цій справі судом обрано зобов`язання Головного управління вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум заборгованості зі щомісячних страхових виплат не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, тобто неможливо змінити спосіб та порядок виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 200/251/24.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті страхових виплат, то Головне управління вважає безпідставними аргументи представника позивача, наведені в його клопотанні про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі.
При цьому право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості зі страхових виплат не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право Позивача на отримання сум заборгованості зі страхових виплат, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судовинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Судом встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року по справі №200/251/24 нараховано, але не виплачено суми страхових виплат за період з 01.10.2022 по 31.07.2024 у розмірі 105702,29 грн.
Отже, станом на час розгляду заяви, сума заборгованості за період з 01.10.2022 по 31.07.2024 складає 105702,29 грн.
Станом на час розгляду заяви управлінням не надано доказів на підтвердження виплати заборгованості, отже рішення суду в частині виплати заборгованості не виконано.
Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.378 КАС України за заявою стягувача суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд враховує, що рішення Донецького окружного адміністративного від 14 березня 2024 року по справі №200/251/24 набрало законної сили 10.07.2024. Разом з цим, станом на час розгляду заяви не здійснена виплата нарахованих за період з 01.10.2022 по 31.07.2024 сум. Така обставина в силу вимог ч.3 ст. 378 КАС України є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне заяву задовольнити, змінити спосіб виконання рішення, а саме на "стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2024 року у розмірі 105702 (сто п`ять тисяч сімсот дві грн 29 коп.».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 200/251/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 10 серпня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
А. В. Гайдар