ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
10 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 280/10410/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/10410/25 (головуючий суддя першої інстанції - Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не виплачується позивачу грошова винагорода відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи викладені в позовній заяві.
Вважає, що термін «притягнення до кримінальної відповідальності» це не факт того, що особа зазнавала кримінального переслідування та до неї застосовувались відповідні процесуальні механізми, а саме встановлений судом факт доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Ототожнення особи, якій було лише повідомлено про підозру, з особою яка була притягнута до кримінальної відповідальності, тобто прирівнювання цих двох ситуацій є помилковим.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2023 року між позивачем та відповідачем укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.
В інтересах позивача було подано до відповідача адвокатський запит від 03.11.2025 року за вих. №7 щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.
У відповідь на адвокатський запит відповідач направив листа від 12.11.2025 №3/33/12-Т-129-Аз, яким повідомлено, що заява представника позивача, яка надійшла до військової частини разом із адвокатським запитом щодо включення позивача до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 на виплату одноразової грошової допомоги передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року за №153 передано на розгляд спеціально створеної в військовій частині комісії, якою найближчим часом буде проведено розгляд зазначеної заяви та повідомлено позивача про результати встановленим порядком.
Також повідомлено, що позивач під час проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, а також притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2025 року у кримінальній справі №336/3670/25 (провадження №: 1-кп/336/1118/2025) за клопотанням прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись ст. 401 КК України, ст. 284, 286, 288 КПК України, суд ухвалив звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ст. 401 ч. 5 КК України. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрито відповідно до ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України. Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 НГУ для продовження проходження військової служби. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 НГУ поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі негайно після його прибуття до військової частини.
У Витязі з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», строком дійсності з 15.10.2025 року по 15.10.2027 року, зазначено, що громадянин(ка) України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець(ка) України, Дніпропетровська область, Водяне на території України станом на 30.10.2025 року є особою, стосовно якої відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні; відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні; відомості про розшук відсутні.
Посилаючись на наведені відомості та вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати одноразової грошової допомоги, позивач оскаржив так дії до суду.
Своєю чергою суд першої інстанції взяв до уваги встановлений судовим рішенням факт щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності, що розцінене судом як правомірна підстава задля відмовив у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.
Отже, на території України діє особливий період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Редакція пункту 4 Постанови №153 (із внесеними змінами згідно з Постановою КМ №387 від 01.04.2025 року) передбачала, що:
- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
За змістом ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.04.2025 року у справі №336/3670/25 (провадження №: 1-кп/336/1118/2025) про призначення підготовчого судового засідання, ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності - йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та ухвалою цього ж суду від 09.05.2025 року закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України.
Позивач вважає, що повідомлення про підозру не свідчить про притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки це різні стадії кримінального провадження. Однак, згідно з п.14 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Отже такі доводи позивача є безпідставними.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано до суду переконливих доказів притягнення позивача на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Проте, відмовляючи у позові суд врахував обставини, наведені в ухвалі Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/3670/25 (провадження №: 1-кп/336/1118/2025) від 09.05.2025 року закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, як обставину, достатню для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що на час набрання законної сили ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/3670/25 (провадження №: 1-кп/336/1118/2025) від 09.05.2025 року про закриття кримінального провадження постанова КМУ № 153 діяла в редакції постанови КМУ № 387 від 01.04.2025 року, приведеній вище, яка обмежувала право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, фактом притягнення особи два або більше разів за сукупністю до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
В подальшому редакція постанови КМУ № 153 зазнала змін та у відповідності до положень абз.5 пункту 4 цієї Постанови у редакції постанови КМУ № 942 від 30.07.2025 року (чинна з 07.08.2025) було визначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Таким чином, саме з 07.08.2025 абз.5 пункту 4 постанови КМУ № 153 передбачено обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги, в тому числі, фактом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Водночас, суд першої інстанції приймаючи рішення 04 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/10410/25 не проаналізував, яка саме редакція Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 була чинною та діяла на час виникнення спірних правовідносин та, відповідно, мала застосовуватися відповідачем під час розгляду питання щодо наявності у позивача права на виплату даного виду допомоги. Не з`ясовано судом першої інстанції коли саме позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням пропорційного часу проходження ним військової служби, відповідно до положень визначених Постановою КМУ №153 від 11.02.2025. Не враховано також, що Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служб у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затверджений постановою КМУ №153 від 11.02.2025 не передбачає обв`язку військовослужбовця подати заяву щодо такої виплати.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем також у оскаржуваній відмові підстави застосування постанови КМУ №153 в редакції Постанови № 942 не наведені, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду питання наявності законних підстав для виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року за №153.
Водночас, враховуючи дискреційні повноваження Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України для прийняття рішення щодо виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням пропорційного часу проходження ним військової служби та положень Постанови КМУ №153, існує необхідність зобов`язати відповідача повторно провести розгляд вказаного питання з урахуванням висновків суду. Відповідно, вимоги позивача стосовно зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату грошової винагороди за викладених вище обставин є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права щодо неповного з`ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, тому у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/10410/25 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/10410/25 скасувати, та прийняти нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неналежного розгляду питання наявності законних підстав для виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням пропорційного часу проходження ним військової служби та врахуванням положень, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко