ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/26270/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №160/26270/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати незаконними та протиправними дії та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу;
- зобов`язати комісію ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 направити ОСОБА_1 для проходження ВЛК при обласному територіальному центрі комплектування.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності довідки військово-лікарської комісії при Металургійно-Довгинцівському об`єднаному районному у м. Кривий ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2025-0822-0910-4376-3 від 22.08.2025 року, а тому підстави для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову відсутні. Також, суд зауважив на тому, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Центральної військово-лікарської комісії з метою перегляду постанови військово-лікарської комісії.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що моральний та фізичний стан позивача погіршується, а хвороби прогресують.
Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 22.08.2025 року Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами медичного огляду ОСОБА_1 , проведеного 22.08.2025 року, прийнято довідку військово-лікарської комісії № 2025-0822-0910-4376-3, якою визнано ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центра, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 22).
Також, судом першої інстанції з`ясовано та не заперечується сторонами, що 23.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято наказ № М/616 про призов ОСОБА_1 на військову службу від час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .
Не погодившись із таким наказом ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частина 5 статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із статтею 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Положення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено вичерпний перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Судом з`ясовано, що 22.08.2025 року Військово-лікарською комісією при Металургійно-Довгинцівському об`єднаному районному у м. Кривий ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами медичного огляду ОСОБА_1 , проведеного 22.08.2025 року, прийнято довідку військово-лікарської комісії № 2025-0822-0910-4376-3, якою визнано ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центра, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 22).
Враховуючи те, що позивача визнано придатним до служби, а також те, що позивачем не зазначено та судом не встановлено обставин передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оспорюваного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними вимоги позивача в частині зобов`язання комісії ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 направити ОСОБА_1 для проходження ВЛК при обласному територіальному центрі комплектування, адже доказів звернення позивача до комісії з відповідною заявою про направлення його для проходження ВЛК при обласному територіальному центрі комплектування матеріали справи не містять.
Щодо доводів позивача про те, що його моральний та фізичний стан погіршується, а хвороби прогресують, колегія суддів зауважує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері тому і оцінка стану здоров`я ОСОБА_1 в межах розгляду цієї справи судом не здійснюється.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №160/26270/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №160/26270/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко