ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
10 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/13230/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/13230/25 (головуючий суддя першої інстанції - Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції», в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» від 05.05.2025 року, № 41/ос, «По особовому складу», яким скасовано пункт наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції», від 18 червня 2024 року № 67/ос, з 06 травня 2025 року: в частині увільнення, відповідно до ст. 119 Кодексу Законів про Працю України, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 8, ч.1 ст. 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших Міністерств і відомств (організацій), в частині відшкодування вартості предметів однострою, капітана поліції ОСОБА_1 (0012095), викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції»;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітана поліції, на посаді викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» від 05.05.2025 року, № 41/ос, «По особовому складу», яким скасовано пункт наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції», від 18 червня 2024 року № 67/ос, з 06 травня 2025 року: в частині увільнення, відповідно до ст. 119 Кодексу Законів про Працю України, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 8, ч.1, ст. 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших Міністерств і відомств (організацій), в частині відшкодування вартості предметів однострою, капітана поліції ОСОБА_1 , викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції».
Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітана поліції, на посаді викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» з 06.05.2025 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, при цьому, загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. Оскільки служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, статус поліцейського відрізняється від правового статусу працівника, визначеного КЗпП України, тому застосуванню підлягають саме норми спеціального законодавства.
Вважає, що докази у справі підтверджують, що позивач фактично перейшов до іншого органу державної влади, а саме до Збройних сил України за контрактом, що позивачем не заперечується, розпочав службу у військовій частині, не повертався до місця дислокації підрозділу поліції, що є свідченням зміни місця служби. Таким чином, факт включення позивача до штату Збройних сил України є юридичним фактом, що зумовлює припинення служби в поліції.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 18.02.2016 року перебуває на службі в Національній поліції України.
На посаді викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» з 09.08.2023 року.
З 18.06.2024 року відповідно до наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції», № 67/ос «По особовому складу», відповідно до статті 119 КЗпП України (у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації) увільнений від виконання службових обов`язків із збереженням місця роботи та посади, припинив отримувати виплату середнього заробітку на час проходження військової служби.
Підставою видачі наказу про увільнення - є належним чином обґрунтовано подані документи: рапорт ОСОБА_1 , наказ Міністерства Оборони України від 20.05.2024 року № 765, наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2024 року № 169, повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2024 року № 8994.
З 19.06.2024 року відповідно до припису ІНФОРМАЦІЯ_2 та підписання Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу терміном на 3 (три) роки, прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 для подальшого прийняття посади військового капелана військової частини НОМЕР_2 та проходження військової служби за контрактом.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 53 від 13.02.2025 року, позивач проходить військову службу на посаді військового капелана військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
06.05.2025 року позивач перебуваючи на військовій службі, отримав від співробітника відділу кадрів Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» ОСОБА_2 телефонний дзвінок з повідомленням, про те, що з цієї дати його звільнено з лав Національної Поліції, без чітких пояснень та відповідності до норм чинного законодавства України, оскільки майже рік перебуває увільненим з зазначеного закладу.
Так, згідно наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» від 05.05.2025 року № 41/ос «По особовому складу»:
- скасовано з 06.05.2025 року пункт наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» від 18.06.2024 року № 67/ос, в частині увільнення, відповідно до ст. 119 Кодексу Законів про Працю України, капітана поліції ОСОБА_1 (0012095), викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції»;
- звільнено зі служби в поліції позивача за п. 8 ч.1 ст. 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших Міністерств і відомств (організацій), з 06.05.2025 року. Встановлено преміювання за травень 2025 року у розмірі 0% відсотків, визначено стаж служби в поліції 09 років 02 місяці 20 днів та призначена сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився у розмірі 3347,91 грн. (а.с.22).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
За ч. 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).
Як встановлено судом першої інстанції, обґрунтовуючи законність звільнення позивача відповідач стверджує про те, що прийняття позивача на військову службу за контактом є саме, переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), що перешкоджає можливості подальшого проходження служби в поліції, оскільки згідно до статті 66 Закону № 580-VIII поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.
Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, однією з яких відповідно до пункту 5 частини 1 вказаної статті є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
За ч. 1 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
За правовими висновками Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі №805/3724/15-а для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 К3пП України,
Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення, відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк.
Тобто, для переведення працівника на інше підприємство необхідна згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що в матеріалах справи такі докази відсутні.
За ч. 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
За ч. 2 статті 39 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.3 ст.119 КЗпП України, а також ч.1 ст.53 і ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту», ч.2 ст.44, ч.1 ст.54 і ч.3 ст.63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», ч.2 ст.46 Закону України «Про вищу освіту».
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами Закону № 580-VIII не врегульовано порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації. Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.10.2019 року у справі № 825/598/17 та від 16.07.2020 року у справі №400/2884/18.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
За ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Тобто, з моменту призову на військову службу, за громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення зберігаються: місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві, установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову.
Гарантії, встановлені частиною 3 статті 119 КЗпП України, спрямовані на забезпечення права громадян на працю та її оплату, які повинні виконати свій конституційний обов`язок захисту Батьківщини.
Отже, за встановлених судом фактичних обставин на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, які відповідачем не були дотриманні при прийнятті спірного наказу.
На основі аналізу наведених вище законодавчих положень вбачається, що передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2025 року у справі №280/7366/23.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що гарантії, встановлені частиною 3 статті 119 КЗпП України, спрямовані на забезпечення права громадян на працю та її оплату, які повинні виконати свій конституційний обов`язок захисту Батьківщини.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції підсумовує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/13230/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/13230/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак