ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 липня 2026 року м. Дніпро справа № 160/28955/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року у справі №160/28955/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
07.10.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, щодо не зарахування до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2025 року та здійснити перерахунок пенсії з 27 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, при цьому відповідачем не враховано до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року. Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування вказаних періодів до загального страхового стажу вказаних періодів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач надав відповідачу повний та достатній пакет документів, що підтверджує наявність підстав для врахування вказаного періоду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року у справі №160/28955/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, викладені в листі №16442-17039/П-03/8-0400/20 від 25.08.2020 року, щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.03.2020 року (дати призначення пенсії), з урахування правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 1991 року по 01 серпня 1992 року в АКФ «Самара-Агро Ко. ЛТД», а також період здійснення підприємницької діяльності з 23 березня 1999 року по 30 грудня 2003 року, що стало підставою для відмови у відповідному перерахунку пенсії.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що відповідно до статей 24, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право особи на пенсійне забезпечення безпосередньо пов`язане із правильним визначенням її страхового стажу. Саме тому при вирішенні питання про зарахування окремих періодів діяльності орган Пенсійного фонду повинен діяти не формально, а виходити із необхідності забезпечення конституційного права особи на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України. При цьому сумніви щодо достатності документального підтвердження стажу мають оцінюватися з урахуванням принципу пропорційності та недопустимості покладення негативних наслідків неналежного ведення документації державними органами чи роботодавцями саме на застраховану особу.
Щодо періоду роботи в АКФ «Самара-Агро Ко. ЛТД»
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у зарахуванні зазначеного періоду роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що трудова книжка містить записи про прийняття позивача на роботу та його звільнення, внесені на підставі відповідних наказів підприємства. Водночас Пенсійний фонд не заперечує самого факту існування таких записів та не ставить під сумнів факт роботи позивача у зазначений період, а єдиною підставою відмови визначає відсутність на печатці підприємства коду ЄДРПОУ.
Однак такі обставини не можуть бути достатньою правовою підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Законодавство не ставить реалізацію права особи на пенсійне забезпечення у залежність від належного виконання роботодавцем обов`язків щодо оформлення кадрової документації.
Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Колегія суддів також враховує, що відповідач не надав жодного доказу недостовірності записів трудової книжки, не встановив факту їх підроблення чи внесення з порушенням законодавства, а тому формальна відсутність окремих реквізитів печатки не може переважати змістовне підтвердження трудових відносин.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про необхідність зарахування спірного періоду роботи є законним та обґрунтованим.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.03.1999 року, а його підприємницька діяльність припинена 30.12.2003 року. На підтвердження цього позивачем подано свідоцтво про державну реєстрацію, документи щодо припинення підприємницької діяльності, довідку про зняття з податкового обліку та відсутність заборгованості, а також лист Головного управління ДПС, з якого вбачається, що інформація щодо системи оподаткування відсутня виключно через закінчення строків її зберігання.
Таким чином, саме державний орган підтвердив неможливість надання відповідних відомостей не через відсутність факту здійснення підприємницької діяльності, а виключно у зв`язку зі знищенням архівних матеріалів після закінчення строків їх зберігання.
Колегія суддів виходить із того, що негативні наслідки втрати або знищення документів, які перебували у розпорядженні державних органів, не можуть покладатися на особу, яка належним чином підтвердила факт своєї державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності та надала всі документи, які реально збереглися.
Інший підхід фактично позбавляв би особу можливості реалізувати право на пенсійне забезпечення лише через неналежне зберігання архівної інформації державними органами, що суперечило б принципу правової визначеності та статті 46 Конституції України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не довів відсутності у позивача статусу фізичної особи-підприємця у спірний період, не встановив факт несплати ним обов`язкових платежів та не навів жодних доказів, які б спростовували подані позивачем документи. Фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються лише на відсутності архівної інформації, що саме по собі не є належною правовою підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач вчинив усі залежні від нього дії щодо підтвердження зазначеного періоду діяльності, тоді як відповідач не довів правомірності своєї відмови.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив усі подані сторонами докази, правильно застосував положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку №637 та дійшов законного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, нових обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, не містять, а фактично зводяться до повторення правової позиції відповідача, якій суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку.
За таких обставин підстави, визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року у справі №160/28955/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 31 липня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 31 липня 2026 року.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун