ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 липня 2026 року м. Дніпро справа № 160/26303/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 в адміністративній справі №160/26303/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №3 від 05.06.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047250025874 від 30.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням спірних періодів роботи та навчання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 в адміністративній справі №160/26303/25 позов задовольнити частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення №3 від 05.06.2025 р. Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області.
Визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047250025874 від 30.06.2025 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2025р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-VI та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII, періоди з 01.09.1995 р. по 18.06.1998 р., з 25.08.1998 р. по 02.06.2000 р., з 03.06.2000 р. по 16.11.2004 р., з 24.11.2004 р. по 07.10.2009 р., з 30.01.2012 р. по 27.04.2018 р., з 14.04.2020 р. по 07.04.2023 р., з 11.04.2023 р. по 25.02.2025 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також правомірність неврахування окремих періодів роботи з огляду на недоліки поданих уточнюючих довідок та відсутність належного підтвердження відповідних умов праці.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, а також у металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на таких роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій, зокрема машиністи кранів металургійного виробництва, - за умови зайнятості на таких роботах не менше 20 років.
Аналогічні положення містяться у статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у спірні періоди працювала машиністом крана металургійного виробництва, у тому числі в трубоволочильному та трубопрокатному виробництвах.
При цьому трудова книжка позивача містить записи про відповідні періоди роботи, із зазначенням посад, дат прийняття та звільнення, номерів і дат наказів, які оформлені належним чином. Доказів недостовірності або недійсності зазначених записів відповідачами не надано.
Крім того, характер та умови роботи позивача підтверджуються уточнюючими довідками підприємств, а також відомостями персоніфікованого обліку форми ОК-5, у яких наявні відповідні коди підстав для обліку спеціального стажу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формальні недоліки в оформленні уточнюючих довідок, на які посилається пенсійний орган, самі по собі не спростовують факту роботи позивача на відповідних посадах та виконання нею роботи в умовах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
При цьому саме на пенсійний орган покладається обов`язок належним чином перевірити подані документи, а у разі виникнення сумнівів щодо їх достовірності - витребувати необхідні відомості у підприємств, установ, організацій, архівних установ та інших органів.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено можливість підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, за наявності належно оформлених записів у трудовій книжці та інших доказів, які в сукупності підтверджують характер роботи позивача, відсутні правові підстави для автоматичного неврахування відповідних періодів лише через формальні недоліки окремих документів.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1995 по 18.06.1998 у професійно-технічному училищі.
Як встановлено судом, позивач після закінчення професійно-технічного училища була прийнята на роботу за набутою професією у межах тримісячного строку.
З диплома кваліфікованого робітника вбачається, що позивач здобула професію машиніста крана металургійного виробництва третього розряду.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної освіти зараховується до трудового стажу, у тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що період навчання позивача у професійно-технічному училищі підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки після закінчення навчання вона у встановлений законом строк працевлаштувалася за набутою професією, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
Колегія суддів враховує також, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а звернула увагу на неприпустимість покладення на працівника негативних наслідків невиконання роботодавцем обов`язку щодо проведення атестації робочих місць, оскільки працівник не наділений повноваженнями впливати на своєчасність та належність її проведення.
Отже, невиконання роботодавцем відповідних обов`язків щодо атестації робочих місць або неналежне оформлення документів підприємством не може бути достатньою правовою підставою для позбавлення працівника права на пільгове пенсійне забезпечення за наявності інших належних доказів характеру виконуваної ним роботи.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Колегія суддів не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Разом із тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для безпосереднього зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію з 02.02.2025, оскільки питання остаточного обчислення страхового та пільгового стажу, перевірки всіх умов для призначення пенсії та визначення її розміру належать до компетенції пенсійного органу.
Суд першої інстанції, правильно застосувавши положення статті 245 КАС України, обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням визначених судом періодів до пільгового стажу та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Саме такий спосіб захисту відповідає характеру спірних правовідносин та не допускає підміни судом суб`єкта владних повноважень при реалізації його компетенції.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідачів покладається обов`язок доведення правомірності прийнятих ними рішень.
Однак відповідачами не доведено правомірності оскаржуваних рішень та не спростовано належними і допустимими доказами висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 в адміністративній справі №160/26303/25 без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 в адміністративній справі №160/26303/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун