ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/9538/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Воловика С.В., суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 620/9538/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 27.06.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2024 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 27.06.2024, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2024 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі №620/9538/24 набрало законної сили 15.01.2025.
Виконавчі листи за вказаною справою не видавалися, доказів пред`явлення рішення до примусового виконання суду не надано.
27 квітня 2026 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено. Суд першої інстанції обґрунтовував відмову тим, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, і послався на додаткову постанову Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 07.05.2026 та ухвалити нову, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у визначений судом строк; попередити керівника відповідача про можливість накладення штрафу в разі невиконання рішення суду.
Позивач обґрунтовує скаргу тим, що суд першої інстанції застосував правову позицію, сформовану до внесення змін до статті 382 КАС України Законом України від 21.11.2024 №4094-IX (набрав чинності 19.12.2024), якою запроваджено імперативне правило: за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг. Крім того, апелянт посилається на тривале (понад 15 місяців) невиконання судового рішення, відсутність бюджетного фінансування за належним кодом економічної класифікації видатків, практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості виконання судових рішень як складової права на справедливий суд, а також на постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 та від 23.12.2020 у справі № 704/1167/19.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали справи №620/9538/24.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року скасуванню, з таких підстав.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок та підстави встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 382 КАС України.
У той же час, судом першої інстанції при вирішенні заяви позивача допущено неправильне застосування норм процесуального права, що є самостійною підставою для скасування ухвали відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується виключно на правовій позиції, сформованій за редакцією статті 382 КАС України, яка діяла до 19 грудня 2024 року, коли ця норма передбачала єдине, повністю дискреційне правило: суд, який ухвалив рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про його виконання. Додаткова постанова Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а, на яку послався суд першої інстанції, прийнята саме в цих правових координатах.
Разом з тим, Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX, що набрав чинності 19.12.2024, статтю 382 КАС України викладено в новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Так, чинна редакція частини першої статті 382 КАС України розрізняє:
загальне (дискреційне) правило - суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт;
- та спеціальне (імперативне) правило (абзац другий частини першої) - в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Суд першої інстанції не лише не застосував наведену редакцію, а й жодним чином не проаналізував, до якої з двох категорій - дискреційної чи імперативної - належить справа №620/9538/24, обмежившись відтворенням загальної тези про те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яка після 19.12.2024 вже не є вичерпним описом правового регулювання.
Колегія суддів розцінює зазначений висновок суду першої інстанції як неправильне застосування норм матеріального права та підставу для скасування ухвали відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України.
Так, предметом судового розгляду, є, серед іншого, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовця - виплати, які за своєю правовою природою є саме допомогою в розумінні абзацу другого частини першої статті 382 КАС України. Крім того, спори про перерахунок і виплату грошового забезпечення військовослужбовців розглядаються Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в межах спеціалізованої судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, що є додатковим підтвердженням належності цієї категорії спорів до сфери соціального захисту, а не до дискреційної залишкової категорії.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що заява ОСОБА_1 підпадає під дію імперативного правила абзацу другого частини першої статті 382 КАС України, а тому за наявності письмової заяви заявника суд не наділений дискрецією відмовити з мотивів, що це є правом, а не обов`язком суду.
До того ж, судом першої інстанції не було надано оцінку таким обставинам: рішення набрало законної сили 15.01.2025, тобто на момент розгляду заяви залишалося невиконаним понад 15 місяців; доказів добровільного виконання рішення відповідачем не надано. Нез?ясування цих обставин, що мають значення для справи, є самостійною підставою для скасування ухвали відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що після набрання судовим рішенням законної сили воно підлягає виконанню та є обов`язковим для відповідача у справі (боржника), незалежно від того, чи видавався виконавчий лист та чи було ініційовано процедуру примусового виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54).
Більш того, у пункті 46 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ також зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004; у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31.05.2007).
Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), № 59498/00, п. 68).
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Колегія суддів наголошує, що задоволення заяви позивача, поданої у порядку ст.382 КАС України, є гарантією ефективного відновлення його права, яке було захищено судовим рішенням в цій справі, а саме встановлення судового контролю передбачено ст.382 КАС України, що у подальшому надасть суду першої інстанції та сторонам з`ясувати наступне питання щодо належності виконання судового рішення у повному обсязі і необхідності застосування подальших заходів (штраф, визнання протиправності дій) у разі виявлення невиконання відповідачем судового рішення.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що на даний час наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі шляхом подання звіту про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 27.06.2024, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2024 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 та вважає за доцільне встановити строк один місяць з дня набрання законної сили цією постановою, що є достатнім з огляду на характер покладених на відповідача обов`язків.
Вимога апелянта попередити керівника суб`єкта владних повноважень про можливість накладення штрафу (пункт 4 прохальної частини апеляційної скарги) є передчасною на цій процесуальній стадії. Питання про накладення штрафу (та, відповідно, попередження про таку можливість) вирішується судом за результатами розгляду поданого звіту або за фактом його неподання в порядку статті 382-3 КАС України, тобто на наступній стадії судового контролю, яка ще не настала. У задоволенні цієї вимоги апеляційної скарги колегія суддів відмовляє.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права (незастосування чинної редакції статті 382 КАС України) та за неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали про задоволення заяви позивача, крім вимоги про попередження про можливість накладення штрафу, в задоволенні якої на цій стадії слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 620/9538/24 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 620/9538/24 задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 620/9538/24 у частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 27.06.2024, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2024 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) подати суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 27.06.2024, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2024 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024., в місячний термін з дня набрання законної сили цією постановою.
У задоволенні вимоги апеляційної скарги про попередження керівника Військової частини НОМЕР_1 про можливість накладення штрафу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді О.О. Осіпова
Є.Д. Кравченко