П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/19781/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
10 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернулася в суд із позовом про:
- визнання протиправною відмову та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначення пенсії за віком з дня подачі заяви про призначення пенсії за віком з 18.05.2025 року відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком з дня подачі заяви про призначення пенсії за віком з 18.05.2025 року відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати пенсію за віком з дня подачі заяви про призначення пенсії за віком з 18.05.2025 року відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 16.01.2026 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до паспорта громадянина України позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (05.06.2025 року) була особою, якій виповнилося повні 60 років.
Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії були надані, окрім інших, копія трудової книжки № НОМЕР_1 , що перелічено в розписці-повідомленні про прийняття від Позивача заяви та документів.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, суть спору зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для зарахування до загального страхового стажу Позивача окремих періодів її роботи, а саме: період роботи з серпня 1982 року по травень 1999 року та період навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1990 року в Чернівецькому медичному інституті.
Відповідно до доводів відповідачів неврахування вказаного періоду роботи та періоду навчання Позивача до її страхового стажу зумовлено виключно тим, що Позивачем не надано підтверджуючих документів на послідовну зміну прізвищ, а саме зміну прізвища на з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_2 ". Відсутність таких документів засвідчила про наявність у Позивача загального страхового стажу сумарно 24 роки 10 місяців 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі за віком, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення позивача від 05.06.2025 року до відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За результатами розгляду вказаного звернення позивача відповідачем, було прийнято оскаржуване рішення №№064250010880 від 13.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
Разом із тим, відповідно до вимог ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до дослідженої судом копії трудової книжки позивача, долученої до позову, судом першої інстанції встановлено, що вона видана 31.08.1982 року на ім`я " ОСОБА_3 " ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Правовідносини щодо видачі трудових книжок станом на 31.08.1982 року були врегульовані правовими нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, та постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС "Про трудові книжки працівників та службовців" від 06.09.1973р. №656.
Відповідно до вказаних правових актів відповідальність за видачу, ведення трудових книжок несе відповідна уповноважена особа, а не працівник.
Вказана Інструкція не застосовується на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (надалі - Інструкція №58).
За приписами пункту 2.2. вказаної Інструкції №58 до трудової книжки, окрім іншого, вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункту 2.11 вказаної Інструкції №58).
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів (пункту 2.13 вказаної Інструкції №58).
Як встановлено судом першої інстанції, на титульному аркуші трудової книжки позивача зазначені прізвища " ОСОБА_4 ", " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_6 ".
На титульному аркуші трудової книжки позивача міститься запис, що зміна прізвища позивача на " ОСОБА_2 " зроблено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 30.08.1986 року.
Одночасно на титульному аркуші трудової книжки позивача міститься запис, що зміна прізвища позивача на " ОСОБА_5 "" зроблено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 від 22.08.1998 року.
Також на титульному аркуші трудової книжки позивача міститься запис, що зміна прізвища Позивача на " ОСОБА_6 "" зроблено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 17.05.2003 року.
При цьому, в трудовій книжці позивача наявні записи №5 від 01.09.1984 року про зарахування на навчання до Чернівецького медичного інституту та запис №6 від 30.07.1990 року про відрахування з цього навчального закладу по причині закінчення навчання.
В дипломі НОМЕР_5 від 30.06.1990 року про закінчення навчання позивача в Чернівецькому медичному інституті зазначено, що такий диплом видано " ОСОБА_7 ".
Згідно Витягу державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03.06.2025 року зазначено, що до реєстрації шлюбу (30.08.1986 року) прізвище Позивача було " ОСОБА_4 ", а після реєстрації " ОСОБА_2 ".
Тобто, на час видачі позивачу диплому про закінчення навчання в Чернівецькому медичному інституті позивач мала прізвище " ОСОБА_2 ".
Зазначене засвідчує про відсутність жодних розбіжностей щодо прізвища Позивача в наведених записах в її трудовій книжці, дипломі та в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.
Одночасно суд першої інстанції погодився із доводами відповідачів про наявність в свідоцтві про розірвання шлюбу НОМЕР_6 від 14.09.1994 року прізвища Позивача " ОСОБА_2 ". Разом з тим, такий запис не вплинув ні на ведення трудової книжки Позивача ні на видання диплому про закінчення навчання Позивача в Чернівецькому медичному інституті.
Разом з тим, записи в трудовій книжці позивача щодо періоду її навчання в Чернівецькому медичному інституті та періодів її роботи з серпня 1982 року по травень 1999 року містять інформацію про прізвище Позивача " ОСОБА_2 ", а тому не містять жодних розбіжностей з інформацією, що міститься в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, що виключає необхідність підтвердження такого страхового стажу за процедурою, передбаченою даним Порядком №637.
В зв`язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявні підстави для врахування періоду навчання Позивача в Чернівецькому медичному інституті (з 01.09.1984 року по 30.06.1990 року) та період роботи з серпня 1982 року по травень 1999 року за відповідною посадою до загального страхового стажу.
Таким чином, загальний страховий стаж позивача сумарно становить більше необхідних 32 роки та дає право на пенсію за віком на загальних умовах, а тому відмова в такому врахуванні є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, звернення позивача до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV Позивача мало місце 05.06.2025 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач з 18.05.2025 року мала право на призначення їй пенсії за віком і. відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №064250010880 від 13.06.2025 року про відмову у призначення пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Зазначене свідчить, що порушене право позивача підлягало судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 18.05.2025 року призначити позивачу пенсію за віком на загальний підставах, зарахувавши до її загального страхового стажу період навчання Позивача в Чернівецькому медичному інституті (з 01.09.1984 року по 30.06.1990 року) та період роботи з серпня 1982 року по травень 1999 року за відповідною посадою.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.