КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 755/7917/24
номер провадження 22-ц/824/10009/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року /суддя Коваленко І.В./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з вимогами про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України /т. 2 а.с. 18-20/.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що 23 січня 2026 року судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, про що позивач та її представник дізналися безпосередньо в суді. Таким чином, неявки позивача у зазначене засідання не було. Крім того, 12 березня 2026 року представник позивача заздалегідь (о 10:16) подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні Верховного Суду, яке було доставлено до суду майже за п`ять годин до початку судового засідання. Суд не розглянув вказане клопотання та помилково кваліфікував неявку як повторну. Апелянт наголошує, що для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України необхідна саме повторна неявка позивача у підготовче або судове засідання, яке фактично відбулося, чого в даному випадку не було.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, через електронний кабінет, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, на підставі наступного.
Судом встановлено, що 23 січня 2026 року судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в Дніпровському районному суді міста Києва. 12 березня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було доставлено до суду о 10:16, тобто за п`ять годин до початку судового засідання, призначеного на 15:00. У клопотанні було зазначено причину неявки - участь представника в судовому засіданні Верховного Суду у іншій справі. Суд першої інстанції не розглянув вказане клопотання та залишив позов без розгляду, посилаючись на повторну неявку позивача 23 січня 2026 року та 12 березня 2026 року.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України про те, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач та її представник повторно не з`явились у судові засідання 23 січня 2026 року та 12 березня 2026 року без поважних причин, у зв`язку з чим наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2026 року судове засідання у справі № 755/7917/24 не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Відповідно, неявки позивача та її представника у вказане засідання не було, а отже відсутня перша неявка у розумінні статті 257 ЦПК України.
12 березня 2026 року представник позивача заздалегідь подав клопотання про відкладення розгляду справи, указавши, на його думку, поважні причини (участь в іншому судовому засіданні Верховного Суду). Суд не розглянув вказане клопотання та не дав йому правової оцінки.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність повторної неявки позивача без поважних причин є передчасним та необґрунтованим. Залишення позову без розгляду у даному випадку суперечить завданням цивільного судочинства щодо забезпечення доступу до правосуддя та розгляду справи по суті.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 665, 60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено 07.08.2026 р.
Головуючий: Судді: