справа № 758/20942/25
головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.
провадження № 22-ц/824/6865/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Щавлінського С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Панової Ірини Юріївни ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, -
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із заявою, у якій просить встановити факт її роботи у період з 22 червня 1984 року по 19 червня 1987 року на Рязанському заводі «Теплоприбор» на посаді техніка технолога та те, що їй не призначена пенсія в іншій державі, факт її навчання у період з 01 жовтня 1988 року по 01 серпня 1989 року у філіалі Київського СПТУ - 17, де їй було присвоєно кваліфікацію - овочівник закритого ґрунту, згідно з дипломом від 01 серпня 1989 року НОМЕР_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Панова І.Ю. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року та направити справу до Подільського районного суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявник звернулася до суду не з вимогою про призначення пенсії та не з оскарженням рішення Пенсійного фонду, а з заявою про встановлення самостійних юридичних фактів, а саме:
факту роботи у період з 22 червня 1984 року по 19 червня 1987 року на Рязанському заводі «Теплоприбор»;
факту того, що заявнику не призначалася пенсія в іншій державі;
факту навчання у період з 01 жовтня 1988 року по 01 серпня 1989 року у філіалі Київського СПТУ-17.
Вказує, що зазначені факти мають безпосереднє юридичне значення, оскільки від їх підтвердження залежить реалізація конституційного права заявника на пенсійне забезпечення.
Відмовивши у відкритті провадження, суд: не забезпечив ефективного судового захисту; фактично залишив апелянта без будь-якого правового механізму реалізації права на пенсію; переклав негативні наслідки втрати документів та війни на заявника.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що створюють умови для здійснення майнових прав. Апелянт: не просила суд призначити пенсію; не оскаржувала рішення Пенсійного фонду; не заявляла публічно-правового спору.
Отже, заява повністю відповідала предмету окремого провадження.
Вказує, що у цьому випадку:
факт не призначення пенсії в іншій державі не має жодного визначеного законом позасудового механізму підтвердження;
в умовах збройної агресії рф, припинення дипломатичних відносин та відсутності доступу до іноземних органів, інший спосіб підтвердження такого факту об`єктивно відсутній.
Отже, саме суд є єдиним можливим органом, який може встановити цей юридичний факт.
Також суд першої інстанції зробив формальний висновок, що заявник фактично просить встановити трудовий стаж.
Проте заявник просила: не зарахувати стаж, не призначити пенсію, не підмінити повноваження Пенсійного фонду, а виключно встановити фактичні обставини, які підтверджуються доказами; не можуть бути підтверджені в іншому порядку; не містять спору про право.
Встановлення юридичного факту не створює автоматично пенсійного права, а лише усуває правову невизначеність.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування у трудових відносинах, факту того, що їй не призначалася пенсія в іншій державі; факту навчання.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тобто, окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Згідно з частиною 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Сутністю провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що у ньому відсутній спір про право, об`єктом судового захисту є охоронюваний законом інтерес, предметом судової діяльності є встановлення визначених юридичних фактів з метою подальшого здійснення заявниками своїх суб`єктивних прав.
Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК).
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження.
Зазначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не є вичерпним, за змістом частини 2 статті 315 ЦПК України суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки, а саме, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Обґрунтовуючи необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилається на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказує, що за результатами розгляду документів до заяви до страхового стажу Пенсійним фондом не було зараховано:
період роботи рф з 22 червня 1984 року по 16 червня 1987 роки згідно з трудовою книжкою від 07 липня 1983 року НОМЕР_2 , оскільки заявницею у заяві не зазначено про призначення (не призначення) пенсії в іншій державі;
період навчання з 01 жовтня 1988 року по 01 серпня 1989 року згідно з дипломом від 01 серпня 1989 року НОМЕР_1 , оскільки у документі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Тобто, встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18.
Ураховуючи, що встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України, отримавши відмову органу, який призначає пенсії, у разі незгоди з його рішенням на підставі статті 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 124 Конституції України заявник має право звернутися за захистом свого права в суд, але не із заявою про встановлення факту трудових відносин, що дають право призначення пенсії, а зі скаргою на рішення органу Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у випадку існування спору про право, заява про встановлення факту на підтвердження періоду роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії, не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що в умовах збройної агресії рф, припинення дипломатичних відносин та відсутності доступу до іноземних органів, інший спосіб підтвердження факту трудових відносин відсутній, не спростовує того, що чинним законодавством передбачено, що встановлення факту наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного Фонду України, а не судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панової Ірини Юріївни залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10 серпня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська