ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/1330/26 пров. № А/857/20242/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мандзія О.П.,
суддів Гулима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 300/1330/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій просив:
- поновити строк на подання позовної заяви;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 №252 від 06.06.2023 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 09.03.2023 №103 «Про результати службового розслідування по факту травмування військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 » відносно ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь позивача судові витрати.
- В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду зазначено про те, що матеріали службового розслідування за фактом отримання травми ОСОБА_1 зокрема, оскаржуваний наказ від 06.06.2023 отримано позивачем на поданий адвокатський запит. Супровідний лист-відповідь на поданий представником позивача адвокатський запит датований відповідачем 24.09.2025, вважає, що існують поважні підстави для поновлення строку судом для подання позовної заяви.
Ухвалою від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав для поновлення такого строку.
Надаючи оцінку доводам про пропуск строку звернення до суду із позовом суд першої інстанції вказав, що будь-які докази, які підтверджують причини пропуску строку звернення до суду після отримання листа відповідача від 24.09.2025 не подано. Оскільки з позовом до суду позивач звернувся 04.03.2026, ним значно пропущено місячний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України з дати відмови відповідача - 24.09.2025.
24.03.2026 від сторони позивача надійшла заява про усунення недоліків. Вказано, що оскаржений наказ від 06.06.2023 стосовно ОСОБА_1 не відноситься до спору щодо проходження публічної служби. Виходячи з тлумачення ч. 5 ст. 122 КАС України, термін «щодо» означає безпосередній предмет спору, а не будь-який документ, створений у межах службової діяльності.
Наголошено, що оскаржуваний наказ від 06.06.2023 не стосується прийняття на військову службу ОСОБА_1 , не стосується проходження служби у значенні зміни службового статусу, а також не стосується його звільнення зі служби. За таких обставин, юридичний зв`язок даної справи із категорією спорів, на який поширюється спеціальний строк, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України - відсутній, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає загальний строк звернення до суду - 6 місяців згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України.
Подання цієї позовної заяви спрямоване на скасування незаконного документу, прийнятого суб`єктом владних повноважень, а не проходження служби позивачем.
За таких обставин, сторона позивача просила відкрити провадження у справі, оскільки строк звернення до суду не пропущено.
Ухвалою від 30.03.2026 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовлено у поновленні пропущеного строку звернення до суду, а позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини про визнання протиправним та скасування наказу повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Судом першої інстанції, зокрема, вказано, що процесуальним законом визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, в тому числі і військової служби. З огляду на наведене, посилання представника позивача на застосування до заявлених вимог частини 2 статті 122 КАС України є помилковими. Отже, позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом у строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, тобто протягом одного місяця, а не протягом шестимісячного строку, як зазначено представником позивача у заяві від 24.03.2026.
З матеріалів долучених до позовної заяви слідує, що позивач на протязі тривалих періодів у 2023-2024 роках перебував на стаціонарному лікуванні. На адвокатський запит представника позивача від 04.08.2025 відповідач листом від 24.09.2025 надав копію наказу командира військової частини НОМЕР_3 №252 від 06.06.2023.
Разом з тим, будь-які докази, які підтверджують причини пропуску строку звернення до суду вже після отримання листа відповідача від 24.09.2025, представником позивача не подано.
Представник позивача звернувся до адміністративного суду з даним позовом 04.03.2026, тобто із значним пропуском місячного строку з дати відмови відповідача.
Отже, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не обґрунтував поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Враховуючи викладене в сукупності, не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Як наслідок, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не є поважними.
Враховуючи вищевикладене, оскільки представник позивача не навів поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, то суд першої інстанції відповідно до частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, дана позовна заява підлягає поверненню позивачу разом з доданими до неї матеріалами.
Не погоджуючись із цією ухвалою, сторона позивача оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає її прийнятою з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_3 №252 від 06.06.2023 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 09.03.2023 № 103 «Про результати службового розслідування по факту травмування військовослужбовців військової частини військової частини НОМЕР_3 » відносно ОСОБА_1 не відноситься до спору щодо проходження публічної служби.
Так, положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України звернення до суду у справах щодо обумовлено, що для прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином з даної норми випливає, що термін «щодо» означає безпосередній предмет спору, а не будь-який документ, створений у межах службової діяльності (у даному випадку, оскаржуваний мною наказ).
Так, складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.
Регламентується цей статус нормами різних галузей права, серед яких норми конституційного, адміністративного, трудового, цивільного, кримінального, фінансового права галузей права, началом у яких є публічне право. Зазначеним обумовлено складність і специфічність цього інституту та поширення компетенції адміністративних судів на спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення зі служби. Конструкція цієї норми є визначальною для формулювання предмету позову у досліджуваній категорії справ. Так, предмет позову може стосуватися рішення керівника державного органу, постановленого за результатом проведення іспиту та відбору кандидатів на посаду в публічній службі, стягнення заробітної плати (грошового утримання), притягнення до відповідальності, надання відпустки, результатів кваліфікаційної атестації, переведення на іншу посаду, забезпечення права особи на соціальний захист під час проходження служби, звільнення з посади, зміни формулювання підстав звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, завданої неправомірним звільненням, тощо.
Оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_3 №252 від 06.06.2023 не стосується прийняття на службу ОСОБА_1 , не стосується проходження ним служби у значенні зміни службового статусу, а також - не стосується його звільнення зі служби.
В такому випадку, юридичний зв`язок даної справи із категорією спорів, на який поширюється спеціальний строк визначений ч. 5 ст. 122 КАС України, - відсутній і, відповідно, у даній справі застосуванню підлягає загальний строк для звернення до суду, який становить 6 місяців згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України.
Спеціальний строк, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України не може тлумачитися розширено та поширюватися на будь-які питання, які стосуються військової служби, оскільки у такому випадку буде порушено право осіб на судовий захист, визначений ст. 55 Конституції України.
Подана в інтересах ОСОБА_1 позовна заява, спрямована на скасування незаконного, на думку сторони позивача документу, прийнятого суб`єктом владних повноважень, а не проходження служби ОСОБА_1 .
Дана справа (№300/1330/26) не є релевантною із правовим висновком Верховного Суду, на який посилається суд першої інстанції в ухвалі від 16.03.2026 про залишення позовної заяви без руху. Отже, у даній справі немає підстав для застосування спеціального строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України, а тому по даній справі застосовується загальний строк на звернення до суду, що становить 6 місяців (згідно ч. 2 ст. 122 КАС України), який не було пропущено.
Апелянт просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 312 КАС України розгляду апеляційної скарги здійснено без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Згідно зі ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
У контексті визначених ч. 1 ст. 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Водночас за правилами ч. 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України у чинній редакції).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 05.02.2018; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23.06.2018)).
Отже, військова служба є різновидом публічної служби.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21.
Колегія суддів зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).
Cуд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавець пов`язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Предметом оскарження у межах цієї справи є наказ №252 командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 09.03.2023 №103 «Про результати службового розслідування по факту травмування військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 ».
Суд першої інстанції вірно встановив, що дійсно у період 2023-2024 позивач після отриманої травми тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а матеріали службового розслідування за фактом отримання травми ОСОБА_1 , зокрема, оскаржений у цій справі наказ, отримано представником позивача на поданий адвокатський запит супровідним листом відповідача від 24.09.2025. Саме на вказану дату покликається представник позивача як дату для відліку строку звернення до суду у тексті позовної заяви, заяві про усунення недоліків.
При цьому докази фактичного отримання відповідних документів до матеріалів справи не надано.
У тексті позовної заяви зазначено, що спірним у цій справі наказом командира військової частини НОМЕР_3 №252 від 06.06.2023 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №103 від 09.03.2023, тим самим змінивши причиновий зв`язок отримання травми ОСОБА_1 , пов`язаної із захистом Батьківщини на отримання травми останнім, під час виконання службових обов`язків.
Також зазначено, що вирішення цієї справи для ОСОБА_1 має вагоме значення, оскільки внаслідок незаконного, на думку представника позивача, видання спірного наказу у подальшому виникатимуть суперечності щодо оформлення інших пільг внаслідок отриманої травми позивачем 16.02.2023.
Так, апеляційним судом з`ясовано, що у наказі №103 від 09.03.2023 у п. 4 зазначено: «вважати травмування солдатом ОСОБА_1 , стрільцем 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 16.02.2023 вважати таким, що мало місце під час виконання службових обов`язків, виконання бойових завдань із здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі військової частини НОМЕР_3 біля населеного пункту затишшя Пологівського району Запорізької області, в районі ведення бойових дій під час дії правового режиму воєнного стану в Україні».
Відповідно до наказу від 06.06.2023 у вказаний пункт внесено зміни та викладено його у наступній редакції: «п. 4: Вважати травмування солдатом ОСОБА_1 , стрільцем 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 16.02.2023 таким, що мало місце внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання службових обов`язків військової служби, біля населеного пункту Затишшя Пологівського району Запорізької області, в районі ведення бойових дій під час дії правового режиму воєнного стану в Україні».
Наведене свідчить, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача в межах проходження публічної/військової служби, свідчать про безпідставність доводів представника позивача щодо непов`язаності спірного наказу з проходженням військової служби позивачем та можливість оскарження такого у строки, визначені у ч. 2 ст. 122 КАС України. Вказаний наказ не є «будь-яким документом», створеним у межах діяльності відповідача, адже стосується характеру травми, отриманої позивачем під час виконання ним службових обов`язків.
Отже, у категорії справ, до якої належить ця справа, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У контексті наведеного, слід зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Оскільки представник позивача ствердив про те, що про спірний наказ дізнався 24.09.2025, а звернувся до суду з позовом 04.03.2026, висновки суду про звернення до суду з значним пропуском місячного строку звернення до суду є вірними.
При цьому суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху та надав стороні позивача можливість обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду.
Однак, подавши заяву про усунення недоліків, доводи сторони позивача зводилися до того, що строк звернення до суду із цим позовом повинен становити саме шість місяців, з дня, коли позивач дізнався про спірний наказ.
Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 липня 2024 року у справі № 380/13537/21.
В апеляційній скарзі позивачем не зазначено обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
За ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є законною та скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, ст. 312, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 300/1330/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар