ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 140/9303/25 пров. № А/857/14592/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Мандзія О.П.,
Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 140/9303/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
суддя у І інстанції - Сорока Ю.Ю.
дата ухвалення рішення - 30.01.2026,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), у якому позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення щодо невиплати, як члену сім`ї померлого військового пенсіонера пенсії, що підлягала виплаті та залишилась недоодержаною у зв`язку із смертю;
зобов`язати відповідача здійснити виплату як члену сім`ї померлого військового пенсіонера суму пенсії, що підлягала виплаті та залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю в сумі 251 919, 43 грн.
У обґрунтування позову зазначено, що позивачка є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_2 та має право на отримання нарахованих за життя чоловіка, однак не виплачених, доплат до пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 140/9303/25 позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо невиплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлого військового пенсіонера ОСОБА_2 пенсії, що підлягала виплаті та залишилась недоодержаною у зв`язку із смертю.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 виплату, як члену сім`ї померлого військового пенсіонера ОСОБА_2 , суму пенсії, що підлягала виплаті та залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю в сумі 251 919, 43 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що нараховані за життя ОСОБА_2 кошти будуть виплачені позивачці в порядку черговості виконання судового рішення за наявності для цього бюджетних асигнувань.
Відповідач просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що ОСОБА_2 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 140/13332/21, що набрало законної сили 28 січня 2022 року ОСОБА_2 нараховано доплату за період з 01 грудня 2019 року по 28 лютого 2022 року в сумі 221042,99 грн.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 140/13839/21, що набрало законної сили 29 січня 2022 року ОСОБА_2 нараховано доплату за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року в сумі 14876,44 грн.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 140/9841/23, що набрало законної сили 15 серпня 2023 року ОСОБА_2 нараховано доплату за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року в сумі 16000,00 грн.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Невиплачений ОСОБА_2 борг становить 251 919, 43 грн.
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.09.2006 та на день смерті проживала разом з померлим.
17.06.2025 позивачка звернулася із заявою до відповідача про виплату їй як правонаступнику суми заборгованості по пенсії нарахованої померлому чоловіку на виконання вищевказаних судових рішень.
Листом від 02.07.23025 відповідач повідомив позивачку, що виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має обов`язок виплати позивачці нараховані її померлому чоловікові кошти, які не виплачені за його життя в порядку визначеному статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.
Спір у цій справі стосується відмови відповідача у виплаті позивачу суми пенсії, що підлягала виплаті її чоловіку і залишалася неодержаною ним у зв`язку з його смертю.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовано статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058- IV), якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст положень частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім`ї.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, обставини якої схожі зі справою, що розглядається, сформульовано висновок: "у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає і висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 04.12.2024 у справі №120/8398/24, від 11.04.2024 у справі №160/26335/23, від 06.04.2022 у справі №200/10136/20.
Отже, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, у разі звернення за ними не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.03.2025 по справі № 420/28399/23.
Враховуючи зазначене вище та те, що у цій справі позивачка реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до відповідача не пізніше шести місяців після смерті її чоловіка, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 140/9303/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар