ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 500/7014/25 пров. № А/857/32092/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Мандзія О.П.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 500/7014/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Байковецької сільської ради, відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2026 у справі №500/7014/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №500/7014/26 задоволено.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №500/7014/26 скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено повністю.
22.07.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про компенсацію судових витрат.
В обґрунтування поданої заяви зазначає те, що загальна вартість фактично наданої правничої допомоги згідно з доданими доказами становить 207 500,00 грн. Разом з тим, самостійно застосовуючи критерій співмірності (частина 5 статті 134 КАС України), заявляю до відшкодування частину цих витрат у розмірі 120 000,00 грн.
Заявник просила ухвалити додаткове судове рішення у справі №500/7014/25 про розподіл судових витрат. Стягнути з Відповідачів по справі: Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на користь Позивача - ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн.
31.07.2026 від Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшло заперечення на клопотання. Зазначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначаємо, що наданий позивачем звіт про надання правової допомоги та акт приймання-передачі самі по собі не є безумовним підтвердженням фактичного понесення витрат, дані документи не підтверджують здійснення відповідних витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зауважено, що як позивачем так і представником позивача у даному процесі здійснювалося свідоме та систематичне ігнорування процесуальних вимог КАС України, адже враховуючи обізнаність позивача у процесі (кількість поданих заперечень на клопотання і клопотань) та залучення професійних адвокатів позивачем (що підвищує вимоги до розуміння процесуальних наслідків), позивачем не надсилалися копії процесуальних документів сторонам. Окрім цього, позивачем неправомірно під виглядом «уточнення» позовних вимог висувались нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, хоч зміна предмета позову потребує подання відповідної процесуальної заяви з урахуванням вимог процесуального законодавства. Така процесуальна поведінка позивача застосовувалася і в апеляційній інстанції, адже подаючи додаткові пояснення позивач намагався доповнити апеляційну скаргу виключно «додатковими поясненнями» і долучити додаткові докази, що є штучним способом обійти процесуальні строки та процедури, і знову ж таки свідчить про недобросовісну процесуальні поведінку та зловживання процесуальними правами.
Враховуючи відсутність підтверджуючих доказів та розрахунків на професійну правничу допомогу, а також враховуючи процесуальну поведінку позивача та представника позивача у даному процесі щодо свідомого систематично ігнорування процесуальних вимог КАС України, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними, у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги. Адже, дана вимога не відповідає вказаному критерію розумності та обґрунтованості, і з огляду на зміст та написання позову, клопотань, пояснень та інше, не вимагало у адвоката особливих зусиль чи вивчення нових обставин справи та складності справи, а тому вимога зазначена у заяві про компенсацію судових витрат у розмірі 120 000,00 грн. є очевидно завищеною та неспівмірною з наданими послугами.
Просив відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат повністю.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд заяви проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та заявлене клопотання в сукупності, колегія суддів дійшла переконання про необхідність винесення додаткового судового рішення, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилом ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом з`ясовано, що позов містить дві вимоги немайнового характеру. Вказане сторонами не заперечувалося.
При зверненні до суду першої інстанції позивачу, з врахуванням ставок, встановлених Законом України «Про судовий збір», слід було сплатити судовий збір у розмірі 2422,4 грн ((3028*0,4) х 2), що і вчинено позивачем (Т.1, а.с.15, 59).
При зверненні до апеляційного суду слід було сплатити 2906,88 грн (2422,4 х 1,5 х 0,8 (скаргу подано в електронній формі через систему «Електронний суд»)), хоча позивачем сплачено 3 633,60 грн (Т.2, а.с.204).
Таким чином в загальному позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 5329,28 грн за подання позовної заяви до суду першої інстанції та апеляційної скарги.
Отже, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене на користь позивача повністю, то судовий збір підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача, у даному випадку з кожного по ? в сумі 2 664,64 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Склад та обсяг судових витрат визначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, 17.07.2026 ОСОБА_1 подала заяву про компенсацію судових витрат. Вказала, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести становить 120000,00 грн, а докази витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення відповідного рішення.
Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду у цій справі ухвалена 17.07.2026 та отримана ним 20.07.2026 (доставлено до електронного кабінету позивача/апелянта у справі 18.07.2025 о 02:20 год (вихідний день).
18.07.2026 від відповідача надійшло заперечення щодо компенсації судових витрат, просив відмовити у задоволенні відповідної заяви.
До заяви про компенсацію судових витрат, поданої 22.07.2027, з метою їх підтвердження заявник долучила: договір про надання правничої допомоги від 26.01.2026; акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) від 17.07.2026; звіт про надану правничу (юридичну) допомогу. Також в матеріалах справи міститься ордер про надання правничої допомоги Серії В.О. №1126632, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, відповідно до п. 4.1 договору при розрахунку вартості юридичної допомоги враховується час, витрачений партнерами та співробітниками Правничої групи, з розрахунку 2500 грн/1 годину роботи (мінімальний крок округлення часу - кожні розпочаті 15хвилин).
Також вказаним договором передбачено складання звіту про надану правову допомогу.
За змістом звіту про надану правничу допомогу таку диференційовано у суді першої та апеляційної інстанції, а також дистанційний супровід та комунікація загальною тривалістю 83 години та вартістю 207500,00 грн, з вказанням детального опису виконуваних робіт та затраченого часу на їх виконання.
У акті приймання-передачі наданих послуг вказано про те, що юридична допомога була надана в судах першої та апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін відповідно до Звіту про надану юридичну допомогу.
Оцінюючи характер виконуваних робіт та наданих послуг, апеляційний суд звертає увагу на такі обставини:
1. розмір судового збору при зверненні до суду першої інстанції - 2422,40 грн, оскільки містить дві вимоги немайнового характеру; до суду апеляційної інстанції - 2906,88 грн;
2. розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження, без виклику сторін;
3. позов подано позивачем самостійно 16.12.2025, початок робіт на надання правової допомоги адвокатом згідно з поданим Звітом - 26.01.2025;
4. саме 26.01.2026 надано первинну консультацію (вказане відображено у Звіті), здійснено вивчення та аналіз відмови, попри те, що позов вже перебував на розгляді у суді першої інстанції. Фактично позивачем самостійно розпочато первинну роботу по відновленню своїх порушених прав;
5. аналіз тексту позовної заяви, поданої позивачем до початку фактичного виконання робіт за Звітом (позовна заява зареєстрована 16.12.2025, договір укладено 16.12.2025, а початок робіт адвокатом розпочато згідно зі Звітом 26.01.2026), та апеляційної скарги свідчить про те, що такі місять значну частину мотивів, відображених у позовній заяві,
6. доводи, які наводилися у заявах до суду апеляційної інстанції частково відображені у заявах, які були подані до суду першої інстанції, а тому не потребували додаткових витрат часу для їх формування в суді апеляційної інстанції.
7. здійснені адвокатом аналізи, консультації клієнта, узгодження правової позиції; вивчення та правовий аналіз доказів по справі; вивчення та правовий аналіз судової практики в подібних спорах, підготовка та правове обґрунтування відзивів, підготовка відповідей на відзиви на стадії розгляду судом першої інстанції та у суді апеляційної інстанції фактично є одним і тим самим процесом, адже сторона позивача ознайомилася з усіма позиціями відповідачів та поданими документами ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, позиція відповідачів була відомою, а нових кардинально інших аргументів на стадії апеляційного розгляду не представлено.
Апеляційний суд зауважу, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2019 у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для відповідачів, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Оцінюючи викладене у сукупності, з огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, виходячи з критерію співрозмірності, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, який належить стягнути на користь позивача з відповідачів повинен становити 7000 грн по 1/2 з кожного з відповідачів у сумі 3500 грн, решта витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
За таких обставин, колегія суддів за наслідками розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву позивача задовольнити частково та в порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, а також сплачений судовий збір, сплачений в суді першої та апеляційної інстанцій. У задоволенні інших вимог заяви відмовити.
Керуючись ст. ст. 252, 311, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 2664,64 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 2664,64 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар