ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 500/5921/25 пров. № А/857/7464/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Мандзія О.П.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №500/5921/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
суддя у І інстанції Мартиць О.І.,
дата ухвалення рішення - 30.12.2025,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 30.12.2026,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік громадянина України ОСОБА_1 та винесення наказу про призов на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов`язаних запасу до лав ЗС України» в частині призову ОСОБА_1 та відправлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ,
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо взяття на військовий облік позивача, та винесення наказу про призов на військову службу під час мобілізації, оскільки на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач був виключений з військового обліку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, із посиланням на невірне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що з 18.05.2024 чинним законодавством України виключено таку підставу для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Разом з тим судом не враховано, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку у 2022 році, тобто у період дії відповідних норм законодавства, які на той момент прямо передбачали зазначену підставу для виключення. З огляду на викладене, правові наслідки виключення ОСОБА_1 з військового обліку настали до внесення змін у законодавство та є чинними і такими, що не підлягають скасуванню у зв`язку з подальшою зміною нормативного регулювання. Відтак відсутні правові підстави для його повторної постановки на військовий облік, оскільки закон не має зворотної дії в часі та не може погіршувати правове становище особи.
Виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов`язку. IV.
Крім того, судом не було надано належної та обґрунтованої оцінки порушенням процедури проходження військово-лікарської комісії. Зокрема, у судовому рішенні відсутній аналіз дотримання встановленого законом порядку направлення на військово-лікарську комісію, її проведення та оформлення результатів, а також не перевірено відповідність дій уповноважених осіб вимогам чинного нормативно-правового регулювання. Ігнорування зазначених обставин призвело до того, що суд фактично залишив поза увагою істотні процесуальні порушення, які мають вирішальне значення для правильного розгляду справи та законності оскаржуваних рішень, що свідчить про неповне з`ясування всіх обставин справи та формальний підхід до її розгляду.
Суд фактично формально підійшов до дослідження доводів позивача, не надав належної правової оцінки істотним порушенням процедури мобілізації та безпідставно залишив поза увагою твердження про те, що ОСОБА_1 було мобілізовано без належного та повноцінного проходження військово-лікарської комісії, без проведення обов`язкового медичного огляду та без урахування наявних у нього захворювань і порушень стану здоров`я. Незважаючи на відсутність фактичного медичного обстеження, проведення інструментальних і лабораторних досліджень, передбачених чинним законодавством, ОСОБА_1 було безпідставно визнано придатним до військової служби, внесено до військового обліку як військовозобов`язаного та мобілізовано до лав Збройних Сил України. При цьому суд першої інстанції не врахував, що позивач не був ознайомлений із рішенням військово-лікарської комісії, не проходив відповідних обстежень, не підписував жодних медичних документів, висновків чи форм, які відповідно до вимог законодавства складаються та підписуються у разі проходження ВЛК, що свідчить про істотне порушення встановленої процедури та ставить під сумнів сам факт законного прийняття рішення про його придатність до військової служби.
Суд у рішенні акцентує увагу на тому, що законодавець має право змінювати критерії ведення військового обліку у разі, якщо такі зміни відповідають інтересам держави. Водночас зазначене твердження наведене судом без посилання на конкретні норми законодавства чи нормативно правові акти, які б прямо підтверджували можливість застосування таких змін до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. За відсутності належного нормативно-правового обґрунтування судове посилання на «інтереси держави» носить оціночний характер та не може слугувати самостійною правовою підставою для ухвалення рішення, що суперечить принципам верховенства права, правової визначеності та вимогам щодо обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про можливість призову особи, виключеної з військового обліку, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є юридично необґрунтованими та такими, що порушують принципи правової визначеності і законності. Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.01.2026 8 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Апелянт просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.02.2026 у справі №500/5921/25 та ухвалити нове рішення, яким, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити повністю.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідно до відомостей тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно Нак №684/2017.
Згідно із відомостями електронного військово-облікового документа позивача, сформованого 29.09.2025 за допомогою застосунку «Резерв+» ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_5 , категорія обліку: військовозобов`язаний.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.09.2025 №1085 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №1699/5226 від 29.09.2025 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо взяття на військовий облік та дії щодо призову на військову службу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
При цьому, із заявами про надання йому у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не звертався. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Своєю чергою, виключення з військового обліку засуджених за тяжкий злочин стосується лише військового обліку громадян та не є підставою звільнення останніх від призову та проходження військової служби, оскільки на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття (поновлення) на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а, відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною третьою ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначений «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до п. 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з п. 14 Порядку №1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Пунктом 20 Порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-XII визначено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Пунктом 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) передбачалось, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі - Закон №3633-IX), частину шосту ст. 37 вказаного Закону викладено у такій редакції:
«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі».
При цьому, ст. 2 Прикінцевих та Перехідних Положень вказаного закону установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).
18.05.2024 набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Пункт 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.
Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Суд апеляційної інстанції зауважує що у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням ним чинності та моментом втрати юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (статті 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Разом з тим, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Отже, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави в умовах воєнного стану.
Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.
Суд апеляційної інстанції вказує, що внесені до Закону №2232-XII зміни поширюють свою дію на всю територію України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за тяжкий та особливо тяжкий злочин.
Сторонами не заперечується те, що позивача було виключено з військового обліку на підставі пункту 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), про що РТЦК було зроблено запис.
Позивач фактично не погоджується з діями щодо взяття позивача на військовий облік на підставі ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону від 11.04.2024 №3633-IX, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину та відповідної його мобілізації.
Разом з тим, за чинними нормами ст. 37 Закону №2232-ХІІ позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відтак є військовозобов`язаним та повинен бути на військовому обліку в органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи зазначене, поновлення (взяття) позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії відповідача є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача.
Щодо проходження ВЛК, апеляційний суд зазначає, згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п. 74 Порядку №560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відповідно до п. 69 Порядку №560 у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
До матеріалів справи долучено направлення для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби від 29.09.2025 №5021700.
Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 провела відповідний медичний огляд. Під час проведення медичного огляду лікарі військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 ознайомились з медичними записами щодо позивача. Так на підставі графи ІІ Розкладу хвороб останнього визнано придатним до військової служби.
Також до матеріалів справи долучено відповідну довідку ВЛК, у якій міститься висновок про придатність до військової служби.
Апеляційний суд зауважує, що в картці обстеження міститься підпис обстежуваного (п. 10 та не міститься будь-яких заперечень щодо проведення медичного огляду чи зауважень щодо встановлених діагнозів) (а.с.27)
У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Слід звернути увагу і на те, що у всіх військово-облікових документах позивача містяться відмітки про його придатність до військової служби, а сторона апелянта, покликаючись на недослідження судом першої інстанції проходження ВЛК позивачем, не конкретизувала у чому такі порушення полягають..
Колегія суддів у межах спірних правовідносин також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правильно застосовано положення Закону №2232-XII та правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а також обрав ефективний та достатній спосіб захисту порушених прав позивача. Своєю чергою, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи відповідно до вимог статті 139 КАС України немає.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №500/5921/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар