УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
10 серпня 2026 року
м. Київ
справа №440/331/26
адміністративне провадження № К/990/33727/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя Кукоба О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року (колегія у складі суддів Подобайло З.Г., Семененко М.О., Чалого І.С.)
у справі № 440/331/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФ України в Полтавській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2021-2025 роки на коефіцієнти у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і 1,115;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачці відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, що нарахована станом на 07.06.2021, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і 1,115 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 14.07.2025, з урахуванням сплачених сум.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 16.03.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026, відмовив у задоволенні позову.
20.07.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026, а натомість ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржниця заявила п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), мотивуючи її неправильним застосуванням судами ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), без урахування висновку Верховного Суду щодо її правозастосування, наведеного у постановах від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справах № 200/24248/24, № 200/422/24, № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справі № 460/2711/24, від 25.02.2025 у справі № 160/14043/24, від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24, від 12.03.2025 у справі № 460/4783/24, від 18.03.2025 у справі № 280/7407/24, від 19.03.2025 у справі № 380/11918/24 (а саме висновку про протиправність дій органу Пенсійного фонду України у випадку встановлення щомісячної доплати до пенсії за віком при здійсненні її перерахунку відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії).
На переконання ОСОБА_1 , відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у непроведенні упродовж 2021-2025 років індексації призначеної їй пенсії по втраті годувальника шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії у 2021 році, на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і 1,115. Також позивачка зазначила, що вона не отримувала проіндексовану суму пенсії за 2021 - 2025 роки.
Крім того, покликалася на пп. «а» і «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржується бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України, що полягає у непроведенні перерахунку (індексації) пенсії в разі втрати годувальника із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2021 - 2025 роки у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і 1,115.
Полтавський окружний адміністративний суд в ухвалі від 02.02.2026 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржниці на те, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у разі відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Ужите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той самий час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте скаржниця у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує на приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Так, посилання скаржниці на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України та неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV не підтверджуються змістом оскаржуваних судових рішень.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач здійснив перерахунок (індексацію) пенсії позивачки із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати та дійшли висновку про відсутність протиправної бездіяльності щодо проведення індексації пенсії. Отже, суди розглянули саме ті правовідносини, які були предметом заявлених позовних вимог, та надали їм відповідну правову оцінку.
Натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться до тверджень про те, що позивачка не отримувала пенсію у тому розмірі, який, на її переконання, мав бути виплачений після проведення індексації. На підтвердження цього вона посилається, зокрема, на довідки банку щодо фактично отриманих сум пенсії та просить Верховний Суд переоцінити докази, досліджені судами попередніх інстанцій, і встановити інші фактичні обставини справи.
Водночас відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції є судом права та не наділений повноваженнями щодо переоцінки доказів, встановлення або визнання доведеними обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Крім того, заявлені у цій справі позовні вимоги були обґрунтовані саме твердженням про протиправну бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії. Питання ж щодо правильності визначення та фактичної виплати сум пенсії, якщо скаржниця вважає, що вони виплачувалися не в повному обсязі попри проведену індексацію, є самостійним предметом спору та може бути предметом окремого судового розгляду з урахуванням обставин, установлених судами у справі № 440/331/26.
За таких обставин наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про існування питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а фактично зводяться до незгоди скаржниці з установленими судами фактичними обставинами справи та оцінкою доказів, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Також ОСОБА_1 не наводить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи та вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 440/331/26.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб