УХВАЛА
10 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/21822/25
провадження № К/990/33851/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
14 липня 2026 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку.
20 липня 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення належного ОСОБА_1 01.12.2022 по 31.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 рову № 44;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків перерахунку та виплати грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, суму якої визначити на момент ухвалення судового рішення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 02 червня 2026 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування і виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись із цим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу та заявила клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 червня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «без руху» від 16 червня 2026 року доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 17 червня 2026 року.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/21822/25 повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
Щодо оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини п`ятої статті 321 КАС України обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
Вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено частиною третьою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали:
про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження,
про повернення апеляційної скарги,
про зупинення провадження,
щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову,
про відмову ухвалити додаткове рішення,
про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення,
про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення,
про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами,
про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами,
про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами,
про заміну сторони у справі,
про накладення штрафу в порядку процесуального примусу,
окремі ухвали.
За такого правового врегулювання ухвали судів апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, підстави для відкриття касаційного провадження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року відсутні.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 16 червня 2026 року.
За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
При цьому Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 160/21822/25 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 3, 328, 330, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 160/21822/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 160/21822/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська