УХВАЛА
10 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 340/4157/25
адміністративне провадження № К/990/36181/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 340/4157/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішення та податкових вимог,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 637 597,94 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 521 266,32 грн, за штрафними фінансовими санкціями 116 331,62 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1 590 343,26 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 1 296 643,91 грн, за штрафними фінансовими санкціями 293 699,35 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 53 133,15 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 43 438,55 грн, за штрафними фінансовими санкціями 9 694,30 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 132 528,61 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 108 053,66 грн, за штрафними фінансовими санкціями 24 474,95 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким донараховано штрафну санкцію в розмірі 100 137,64 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким донараховано штраф у розмірі 5 607,90 грн та пеню в розмірі 10 350,99 грн, всього в сумі 15 958,89 грн;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року з вимогою погасити заборгованість (недоїмку, штрафи, пеню) зі сплати єдиного внеску в сумі 441 019,38 грн;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3058-1128 від 05 червня 2025 року з вимогою погасити заборгованість (недоїмку, штрафи, пеню) зі сплати єдиного внеску в сумі 555 597,91 грн, в тому числі 455 460,27 грн недоїмки, 100 137,64 грн штрафу, яка включає в себе вищевказані донарахування.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 637597,94 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 521 266,32 грн, за штрафними фінансовими санкціями 116 331,62 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 53 133,15 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 43 438,55 грн, за штрафними фінансовими санкціями 9 694,30 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, в частині донарахування штрафної санкції в розмірі 17 881,72 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, в частині донарахування штрафу у розмірі 1 001,41 грн та пені в розмірі 1 848,39 грн, всього в сумі 2 849,80 грн; вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00[телефон приховано] від 15 квітня 2025 року, в частині 78 753,46 грн; вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3058-1128 від 05 червня 2025 року, в частині 81 332,19 грн недоїмки; 17 881,72 грн штрафу, на загальну суму 99 213,91 грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 560/8206/20 та від 28 серпня 2021 року у справі № 826/10881/16.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також, скаржник формально покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).
Крім того, скаржник не зазначив, який саме правовий висновок, на його думку, повинен бути сформульований у цій справі та який водночас відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 340/4157/25 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов