Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/653/26
Провадження № 2/542/554/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку з господарським будівлями у порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , за змістом якої просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 39).
Своєю ухвалою від 11 травня 2026 року суд витребував у Новосанжарської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 240/215, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (аю.с. 54-55).
Ухвалою суду від 12 червня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження у справі до 90 днів (а.с. 72).
22 червня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті (а.с. 74).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається, в тому числі, із житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємицями першої черги після померлого ОСОБА_3 є позивачка - ОСОБА_1 та її мати - дружина ОСОБА_3 - відповідачка ОСОБА_2 .
Позивач, як донька, після померлого батька ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого батька шляхом спільного з ним проживання.
Позивач, звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на таке майно.
З огляду на викладене, через неможливість оформлення своїх спадкових прав у нотаріальному порядку, позивач звернулась до суду з цим позовом.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 83).
05 серпня 2026 рокувід представника позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Євтухової Т.Д. (а.с. 86-87).
У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 84).
04 серпня 2026 рокувід відповідачки до суду надійшла заява про проведення судового засідання без її участі, за змістом якої також просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 85).
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками зазначені ОСОБА_3 - батько, ОСОБА_2 - мати (а.с. 16).
Після укладення шлюбу із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 змінила прізвище на - « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 17).
Отже, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).
Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 був одружений та його дружиною була - ОСОБА_2 (а.с. 15).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №02.14.4-41/209 від 11.07.2025 року, померлий ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за цією адресою зареєстровані: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_8 (а.с.19).
Отже, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, дана обставина сторонами не заперечується.
Нотаріусом була заведена спадкова справа №240/2015 від 25.08.2015 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (а.с. 62).
Своєю постановою від 01.04.2026 року державний нотаріус Новосанжарської державної нотаріальної контори М.І. Гвоздь у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 позивачці відмовив через відсутність правовстановлюючих документів на будинок та державної реєстрації права власності (а.с. 18, 64).
За життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був головою домогосподарства, за яким закріплений об`єкт погосподарського обліку - житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із погосподарської книги № 3 села Пристанційне, номер об`єкта погосподарського обліку № 1476-1, виданою Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області за № 02.14.4-41/208 від 11.07.2025 (а.с. 21).
Відповідна інформація підтверджується довідкою Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради № 02.14.4-41/207 від 11.07.2025, в якій зазначено, що за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Згідно з довідкою Полтавського БТІ «Інвентаризатор» від 05.09.2025 № 23 (а.с. 23) реєстрація права власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами станом на 31.12.2012 року не проводилась.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про реєстрацію права власності на спірне майно також відсутні (а.с. 22).
У зв`язку з неможливістю оформити право власності на спадкове майно за законом, ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом про визнання за нею права власності на частини відповідного житлового будинку з господарськими спорудами у судовому порядку.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З урахуванням пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є його визнання.
Частинами першою, другою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України, передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини 1 статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з положеннями статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтями 1218, 1222 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Стаття 1273 ЦК України чітко встановлює, що спадкоємець за заповітом або за законом має право відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 3 статті 3 вказаного Закону України передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
До 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на житлові будинки та споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського тип у Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.
Пунктом 20 вказаної Інструкції передбачено, що у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу: а) при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам.
Відповідно до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 № 56, погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об`єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Висновки щодо правозастосування
Надаючи оцінку викладеним обставинам з урахуванням зазначених норм чинного законодавства, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був головою домогосподарства, за яким закріплений об`єкт погосподарського обліку - житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із погосподарської книги № 3 села Пристанційне, номер об`єкта погосподарського обліку №, в 1476-1, виданою Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області за № 02.14.4-41/208 від 11.07.2025 (а.с. 21).
Відповідна інформація підтверджується довідкою Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради № 02.14.4-41/207 від 11.07.2025, в якій зазначено, що за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Реєстрація права власності на зазначений житловий будинок в Приватному підприємстві «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» не проводилась.
Спадкодавець ОСОБА_3 на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті в будинку за вищевказаною адресою проживав разом із дружиною та донькою ОСОБА_1 .
Враховуючи, що право власності на спірний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами було набуте спадкодавцем ОСОБА_3 на законних підставах, оскільки підтверджується записами у погосподарській книзі, а момент виникнення права власності на такий будинок не пов`язаний з його державною реєстрацією відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки будинок збудований до 2004 року, то суд дійшов висновку, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3 , а отже такий будинок увійшов до складу спадщини після його смерті.
Відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на вказане нерухоме майно в органах БТІ не позбавляє спадкоємця права на спадкування нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Оскільки позивач ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , вона є спадкоємицею за законом першої черги.
Відповідно до рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 березня 2026 року, яке набрало законної сили 16 квітня 2026 року (а.с. 45-48), за відповідачем, як дружиною, та спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_3 визнано право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, й те, що представлені позивачем докази на підтвердження права власності на спадкове майно є належними та допустимими, з огляду на наявність у позивачки права на спадкове майно у вигляді іншої частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтований та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку з господарським будівлями у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ;
представник позивача: адвокат Євтухова Тамара Дмитрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1208 від 01 квітня 2025 року;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 10 серпня 2026 року.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва