ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23673/25
провадження № 2-о/753/97/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
представників заявниці - адвокатів Трилевича О.А. та Ємеліної Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва в порядку окремого провадження
цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 1986 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28.01.2026 року відкрито окреме провадження у справі (а.с. 69).
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представники - адвокати Трилевич О.А. та Ємеліна Ю.С. підтримали заяву з підстав викладених у ній та просили суд її задовольнити.
Заінтересована особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Т.В. у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, звернулась до суду з клопотанням, в якому просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання пояснень щодо заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не скористався.
Заслухавши заявницю та її представників, дослідивши матеріали справи в обсязі необхідному для постановлення ухвали, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Як вбачається зі змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту родинних відносин є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних зокрема для прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 , реєстрації квартири у державному реєстрі та виготовлення технічного паспорта на квартиру, що є спадковим майном.
Спадкоємцем померлого першої черги за законом є його син - ОСОБА_2 , якого залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти за особливих обставин в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області у зв`язку з воєнними діями у бойовій обстановці під час виконання ним обов`язків військової служби із забезпечення оборони України, що пов`язано із захистом Батьківщини (а.с. 18-20).
При цьому, рішення суду про оголошення ОСОБА_2 померлим або про встановлення факту його смерті в матеріалах справи відсутнє.
Отже, на час розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спадкові права ОСОБА_2 щодо спадкового майна після смерті його батька ОСОБА_3 фактично не припинилися.
Встановлення заявницею факту родинних відносин із померлим безпосередньо пов`язане з визначенням кола спадкоємців та можливістю набуття нею спадкових прав, що, у свою чергу, може вплинути на права та законні інтереси ОСОБА_2 .
Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявниця ОСОБА_1 не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки судом встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 березня 2022 року у справі № 402/695/20.
У зв`язку із викладеним, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду та роз`яснити, що вона має право подати позов на загальних підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 257-261, 293-294, 315, ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Роз`яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили, якщо її не скасовано, у разі повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження або відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Суддя: Осіпенко Л.М.