ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/9155/25 пров. № А/857/18419/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року, головуючий суддя - Матуляк Я.П., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Кузів Володимир Миколайович до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що при звільненні зі служби в поліції відповідачем не було враховано повне грошове забезпечення, яке виплачувалося на день звільнення позивача із служби, а саме не нараховано індексацію за листопад 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2023 по грудень 2023 року, з січня 2024 року по липень 2024 року, з січня 2025 року по листопад 2025 року, а також нараховано не в повному обсязі індексацію грошового забезпечення з серпня 2024 року по грудень 2024 року та з липня 2025 року по листопад 2025 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2024 року по липень 2024 року, з січня 2025 року по червень 2025 року, та нарахування не в повному обсязі індексації грошового забезпечення з серпня 2024 року по грудень 2024 року та з липня 2025 року по листопад 2025 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2024 року по липень 2024 року, з січня 2025 року по червень 2025 року, та перерахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення з серпня 2024 року по грудень 2024 року та з липня 2025 року по листопад 2025 року в повному обсязі; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за №598 о/с від 14.11.2025 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора відділення зв`язку та спеціальної техніки батальйону поліції особливого призначення (стрілецький), з 16.11.2025 року, з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за фактично відпрацьований час: 2022 календарному році - у кількості 28 діб, у 2023 календарному році - у кількості 43 доби, у 2024 календарному році - у кількості 44 доби; у 2025 календарному році - у кількості 40 діб та 10 діб додаткової відпустки як батьку, який має двох дітей віком до 15 років та установлено щомісячну премію за листопад 2025 року при звільненні у розмірі 243,936%.
На звернення представника позивача від 25.11.2025 року, ГУНП в Івано-Франківській області листом від 10.12.2025 надало архівні відомості про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року по листопад 2025 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення протиправною, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2024 року по липень 2024 року, з січня 2025 року по червень 2025 року, та нарахуванні не в повному обсязі індексації грошового забезпечення з серпня 2024 року по грудень 2024 року та з липня 2025 року по листопад 2025 року, є обґрунтованими та в цій частині підлягають до задоволення. Натомість у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення протягом 2023 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. ч. 2-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Положеннями абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 року зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відтак, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі, і поліцейських та військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-IX.
Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася, а тому, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, оскільки, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №300/9155/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич