ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 460/458/26 пров. № А/857/21213/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року, головуючий суддя - Максимчук О.О., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, ГУПФУ в Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 20.11.2025 року №172650006964 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу позивача період проходження військової служби з 12.05.1983 року по 12.05.1985 року та періоди роботи в Республіці Польща згідно з формуляром з 10.11.2016 року по 08.04.2017 року, 01.10.2018 року по 20.12.2018 року, 01.03.2019 року по 05.04.2019 року, 10.05.2019 по 11.06.2019 року, 08.07.2019 року по 26.09.2019 року, 02.10.2019 року по 11.11.2019 року, 24.11.2019 року по 19.12.2019 року, 03.03.2020 року по 31.03.2020 року, 19.05.2020 року по 11.09.2020 року, 18.10.2020 року по 18.10.2020 року, 29.10.2020 року по 15.12.2020 року, 15.04.2021 року по 02.07.2021 року, 11.07.2021 року по 05.09.2021 року, 02.10.2021 року по 21.12.2021 року, 17.02.2022 року по 28.02.2022 року, 16.10.2024 року по 02.01.2025 року, 27.01.2025 року по 13.04.2025 року, 21.06.2025 року по 31.08.2025 року; зобов`язати призначити позивачу з 27.10.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати виплачувати позивачу з 27.10.2025 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно не зарахований страховий стаж в повній мірі. Звертав увагу, що період проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить більше 4 років, про що свідчить довідка органу місцевого самоврядування, яка безпідставно не взята до уваги відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській від 20.11.2025 року №172650006964 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2025 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби з 12.05.1983 року по 12.05.1985 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУПФУ в Черкаській області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач - скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі; відповідач - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
ГУПФУ в Черкаській області свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що загальний страховий стаж позивача становить 18 років 9 місяців 25 днів, з них 3 роки 1 місяць 11 днів за кордоном (Республіка Польща), при цьому до страхового стажу зараховані всі періоди. Зауважує, що довідку від 13.06.2023 №949 про періоди проживання в зоні радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС не взято до розгляду, оскільки інформація про проживання з 27.08.1987 по даний час (13.06.2023) суперечить документам долученим до заяви про призначення пенсії, згідно формуляру PL-UA 6 позивач працював в території Республіки Польща з 2016 року.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Корост Сарненського району Рівненської області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України.
Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу Рівненською обласною радою від 02.01.1995 року.
Відповідно до довідки Степанської селищної ради народних депутатів Сарненського району Рівненської області від 13.06.2023 року №949 позивач зареєстрований і проживає в смт. Степань Сарненського району Рівненської області в період з 27.08.1987 року по даний час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 року була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106.
27.10.2025 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (відповідач-2).
20.11.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №172650006964, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж, згідно з наданими документами страховий стаж становить 18 років 9 місяці 25 днів, а вік позивача складає 61 рік 5 місяців 4 дні, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Також у зазначеному рішенні відповідача-2 вказано, що довідку від 13.06.2023 року №949 про періоди проживання в зоні радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС не взято до розгляду, оскільки інформація про проживання з 27.08.1987 по даний час (13.06.2023 року) суперечить документам долученим до заяви про призначення пенсії, згідно формуляру PL-UA 6 позивач працював в території Республіки Польща з 2016 року.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років до 01.01.1993 року, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 5 років. Позивач досягнув віку 55 років у 2019 році. Отже на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2019 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 26 років, а з урахуванням зменшення на 5 років, страховий стаж повинен становити не менше 21 років. Також, період проходження військової служби позивачем з 12.05.1983 року по 12.05.1985 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, який підтверджений належними та достатніми доказами. При цьому, періоди роботи в Республіці Польща зараховані відповідачем-2 до страхового стажу позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII від 28.02.1991 року).
Згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Статтею 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина (2 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії станом на 01.01.1993 року не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 року у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.
Як слідує з матеріалів справи, довідкою Степанської селищної ради народних депутатів Сарненського району Рівненської області від 13.06.2023 року №949 підтверджується, що позивач зареєстрований і проживає в смт. Степань Сарненського району Рівненської області в період з 27.08.1987 року по даний час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 року була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106.
Натомість, період роботи позивача у Республіці Польща з 2016 року не впливає на період його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.2015 року та відповідно не припиняє право позивача на зарахування такого періоду проживання до 01.01.2015 року для можливості призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Також, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, час проходження строкової військової служби має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком.
Щодо доводів позивача про те, що станом на 2019 рік страховий стаж позивача повинен був становити не менше 26 років, а з урахуванням зменшення пенсійного віку - не менше 21 року, оскільки позивач набув право на призначення пенсії у 2019 році, відтак слід брати до уваги редакцію статті 26 Закону №1058 на момент набуття права на призначення пенсії.
Також колегія суддів вважає правильними висновки суду попередньої інстанції про те, що період його роботи у Республіці Польща зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, а відтак у цій частині позовних вимог права позивача не порушені.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач набув право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", через що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.
Також, у відповідності до ч. 6 ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі №460/458/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич