Справа № 199/9865/25
(2/199/806/26)
РІШЕННЯ
Іменем України
23 липня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Богун О.О.
за участю секретаря Дубовик А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визнання місця проживання дитини разом з матір`ю,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визнання місця проживання дитини разом з матір`ю.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 12 жовтня 2023 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , актовий запис № 522. У зв`язку з відсутністю взаєморозуміння та наявністю різних поглядів на життя подружні відносини між сторонами припинені, подружжям втрачено почуття любові та взаємної поваги, тому позивач просить шлюб розірвати. Разом з тим від сумісного шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 актовий запис №787 від 07.12.2023 року є відповідач ОСОБА_2 , виходячи з цього позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини. Також в своєму позові позивачка звертається до суду задля визнання місця проживання дитини разом із нею.
На підставі викладеного просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визнання місця проживання дитини разом з матір`ю залишено без руху та надано позивачці строк десять днів на виправлення зазначених в ухвалі описок.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визнання місця проживання дитини разом з матір`ю прийнято суддею до свого провадження та призначено підготовче судове засідання, розгляд справи вирішено проводити в порядку загально позовного провадження.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року до розгляду цивільної справи в якості третьої особи залучено Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.
Ухвалою суду від 27 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та вирішено перейти до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, підтвердили викладені в ньому обставини, просили задовольнити позов в повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи надав до суду висновок про недоцільність визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, підставою чого зазначив відсутність предмету спору. Разом з тим просив проводити розгляд справи за відсутності представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 522
Сторони від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ч.ч.1,3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За приписами частини другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно положень статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 41 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).
Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні батьків з дітьми, він не порушує прав та обов`язків жодного з батьків.
Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідач ОСОБА_2 не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання малолітньої дитини, яка проживає разом із матір`ю і знаходяться на її утриманні, що свідчить про його погодження з визначеним місцем проживання дітей разом із батьком у позасудовому порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 127/16211/23 за аналогічних правовідносин, у постанові від 10.07.2024 зазначив, що Верховний Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дочки разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені. А відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла.
За змістом положень, зокрема, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 8, 18, 161 СК України, ст. ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи, судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).
На час пред`явлення позову до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, питання щодо проживання дітей з матір`ю між батьками дитини було врегульоване ними за взаємною згодою відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України. Враховуючи вищевикладене суд вважає,що така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів суд зазначає що наданими доказами та матеріалами справи доведено та підлягають задоволенню заявлені вимоги частково.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 142, 223, 258, 259, 263-265, 280-289, 263,264,265,268,273,354-355 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визнання місця проживання дитини разом з матір`ю, - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 жовтня 2023 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 522 - розірвати.
Змінити прізвище ОСОБА_1 на дошлюбне - ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 липня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.
В частині визнання місця проживання дитини разом з матір`ю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
\Суддя О.О.Богун
23.07.2026