Справа № 211/6663/26
Провадження № 4-с/211/25/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
розглянувши в місті Кривий Ріг за відсутності учасників справи скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державний виконавець Купенко Світлана Ігорівна щодо проведення перерахунку заборгованості по аліментам, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державний виконавець Купенко Світлана Ігорівна щодо проведення перерахунку заборгованості по аліментам.
Скаржник просить визнати дії державного виконавця неправомірними, зобов`язати зробити перерахунок заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, визнати неправомірною та скасувати постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 22.06.2026 року скаргу прийнято до провадження, призначено до судового розгляду.
Заявник ОСОБА_1 на судовий розгляд скарги не з`явився, його представник адвокат Кононець Л.А. до суду скерувала заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні скарни наполягає.
Представник Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не подавали.
Представник стягувача Токарєва О.Г. до суду скерувала заяву, в якій вважає скаргу ОСОБА_1 не обґрунтованою.
Відповідно до частини 2 статті 450 Цивільного процесуального кодексу України, неприбуття в судове засідання стягувача, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Зважаючи на те, що всі учасники справи на судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Відповідно до статті 447-1 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами 1 та 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23.09.2020 року у цивільній справі № 229/2944/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини доходів (заробітку) платника аліментів, починаючи з 03.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття та на власне утримання в розмірі 1/6 частини доходів (заробітку) платника аліментів до досягнення дитиною трирічного віку. 22.06.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Як вбачається із звіту про здійснення відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 за постановою ВП НОМЕР_5 від 15.06.2026 року виданою Військовою частиною НОМЕР_1 : - у період з липня 2020 року по липень 2021 року відрахування аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_1 не здійснювалось, у зв`язку з чим по виконавчому провадженню № НОМЕР_4 виникла заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 22287,29 грн.
03.06.2024 року стягувачем до Дружківського ВДВС подано заяву із проханням перерахувати заборгованість по аліментам згідно довідки про доходи боржника з лютого 2022 року по квітень 2024 року № 2589/фс.
На виконання заяви стягувача було здійснено перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні станом на квітень 2024 року заборгованість по сплаті аліментів становила 316437,89 грн.
Згідно довідки про доходи боржника від 03.06.2024 року № 2589/фс вбачається, що ОСОБА_1 у період з лютого 2022 року по квітень 2024 року окрім грошового забезпечення також отримував додаткову винагороду, після врахування державним виконавцем якої сума заборгованості значно зросла.
Як вбачається із довідки про обставини травми ( поранення, контузії, каліцтва і. виданої ВЧ НОМЕР_2 . 17.06.2022 року № 836/2018, 19.03.2022 року сержант ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання та захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, знаходячись в районі бойових дій в межах міста Рубіжне Луганської області, отримав поранення - вогнепальне осколкове сліпе поранення с/3 лівої гомілки з вогнепальним переломом н/3 діафізу великогомілкової кістки.
Як вбачається із довідки про обставини травми ( поранення, контузії, каліцтва ), виданої ВЧ НОМЕР_2 , 16.03.2023 року № 896/5063. 06.01.2023 року сержант ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, знаходячись в районі бойових дій поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, отримав поранення - вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення правої шоки з переломом передньої стінки правої гайморової пазухи, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого передпліччя з вогнепальним переломом лівої променевої кістки, правої гомілки з наявністю сторонніх тіл ( металевих уламків ).
Згідно довідки ВЛК № 1330 від 02.09.2024 року вбачається, що обидва поранення ОСОБА_4 ( отримані 19.03.2022 року та 06.01.2023 року ) являються травмами важкого ступеня та пов`язані із захистом Батьківщини.
На поданий адвокатський запит від ВЧ НОМЕР_2 отримано відповідь від 06.08.2025 року за № 836/4719, з якої серед іншого вбачається, що бухгалтерією установи аліменти утримувалися виключно з грошового забезпечення без врахування додаткової винагород; на період дії воєнного стану; на грошове забезпечення, що не має постійного характеру не може бути звернено стягнення; зазначені періоди перебування боржника на лікуванні та у відпустках для реабілітації після отриманих поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини та зазначені суми виплаченої у зв`язку із цим додаткової винагороди.
На поданий адвокатський запит отримано відповідь Дружківського ВДВС від 16.08.2025 року за № 36911/2436/23/2025, з якої серед іншого вбачається, що 16.08.2025 року державним виконавцем було винесено повторно та скеровано до ВЧ НОМЕР_2 вимогу про надання звітів, довідок про виплати грошового забезпечення, додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород на лікування отриманих ОСОБА_1 тяжких поранень під час захисту Батьківщини у період з лютого 2022 року по квітень 2024 року та відраховані податки та стягнуті суми аліментів.
Після отримання державним виконавцем відомостей отриманих з ВЧ НОМЕР_2 , на електронну адресу, зазначену представником боржника у поданому запиті мав бути надісланий відповідний розрахунок.
З моменту отримання відповіді Дружківського ВДВС до листопада 2025 року ( тобто протягом 3 місяців ) жодної інформації від Дружківського ВДВС ні ОСОБА_1 , ні я, як його представник, не отримали, у зв`язку з чим 05.11.2025 року було направлено повторний адвокатський запит про здійснення перерахунку заборгованості по аліментам.
На поданий адвокатський запит отримано розрахунок заборгованості та відповідь від 10.11.2025 року № 48336/3246/16/2025 з якої вбачається, що розрахунок складений станом на 10.11.2025 року має попередній характер та буде перерахований після отримання виконавцем необхідних даних. Також зазначено, що в разі ненадходження відповіді від ВЧ НОМЕР_2 , відділом буде скерований запит до Міністерства оборони України з метою отримання необхідної інформації.
Згідно розрахунку заборгованості, виконаного станом на жовтень 2025 року , вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 110553,17 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, виконаного станом на 31.01.2026 року вбачається, що сума заборгованості по аліментам становить 107909,66 грн.
Після тривалого листування з Дружківським ВДВС, останнім було здійснено перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, виходячи з наявний матеріалів виконавчого провадження та згідно відповіді ВЧ НОМЕР_2 від 06.08.2025 року № 836/4719 на поданий адвокатський запит, в якому зазначені суми виплачене ОСОБА_1 у зв`язку із отриманими пораненнями додаткової винагороди.
Згідно розрахунку заборгованості, виконаного станом на кінець 2026 року вбачається, шо розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам становить 24447,35 грн., проте і він не мав характеру остаточного.
На поданий запит 18.05.2026 року отримано відповідь, з якої вбачається, що вимога виконавця до Міністерства Оборони України про отримання інформації датована
року, а запити до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та до ВЧ НОМЕР_1 ( як правонаступника ВЧ НОМЕР_3 ) датовані 18.05.2026 року, тобто їх було виконано лише після чергового звернення представника боржника до Дружківського ВДВС.
Тобто, з вище вказаного слідує, що державний виконавець, маючи достовірні та документально підтверджену інформацію про те, що боржник ОСОБА_1 був двічі тяжко поранений під час захисту Батьківщини, у зв`язку з чим і отримував додаткову винагороду, з якої аліменти не вираховуються, починаючи з серпня 2025 року ( дата подачі адвокатського запиту із документальним підтвердженням обставин ) по травень 2026 року не вчиняла будь-яких дій для з`ясування походження отриманої боржником додаткової винагороди.
22.05.2026 року ОСОБА_5 був зупинений працівниками поліції та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 672311 за 3 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що він керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами.
Як в подальшому було встановлено, 15.07.2025 року у ВП НОМЕР_5 старший державним виконавцем Дружківського ВДВС Купенко С.1. було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними
засобами, оскільки сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 03.07.2020 року по 15.07.2025 року, перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
25.05.2026 року, представником боржника до Дружківського ВДВС було подано заяву, в якій прохалося скасувати встановлене обмеження відносно ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, оскільки згідно останнього розрахунку заборгованості, проведеного станом на травень 2026 року вбачається, що заборгованість становить 24447,33 гри., проте і він має попередній характер, не являється остаточним, оскільки відповіді на подані державним виконавцем запити до Міністерства оборони України, Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України та 84 А2120 стосовно точних сум виплаченої додаткової винагороди не надійшли, а тому будь-які підстави стверджувати, що заборгованість по аліментам перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці відсутні,, а встановлене обмеження у праві керування транспортними засобами, без відповідних правових підстав, грубо порушує права ОСОБА_1 .
На подану заяву 01.06.2026 року з Дружківського ВДВС отримано відповідь, з якої вбачається, що станом на теперішній час сума заборгованості зі сплати аліментів становить 227376,11 грн.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1, пунктів 1, 2 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 10 грудня 2024 року по справі № 580/9551/23 у постанові зазначив висновок, що Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також пунктом 1 постанови № 168 визначено, що: нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення; виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Колегія суддів наголосила, що пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
При цьому Суд врахував, що частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).
Таким чином, додаткова винагорода, визначена Постановою КМУ від 26.02.1993 року №146, яка виплачується на період дії воєнного стану, та у зв`язку із отриманим важким пораненням військовослужбовця під нас захисту Батьківщини належить до одноразових видів грошового забезпечення і не включається до переліку видів доходів, які враховуються прм визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Крім того, згідно п. З ч. 2 ст. 73 ЗУ « Про виконавче провадження » стягнення не здійснюється також із сум вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.
Попередня редакція пункту 8 «Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб », затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1993 року № 146, а саме від 19.02.2022 року, яка діяла на момент отримання ОСОБА_1 тяжких поранень та на момент виплати йому додаткової винагороди по 16.11.2022 року (день набрання чинності новою редакцією ), не передбачала можливості утримання аліментів із додаткової винагороди військовослужбовців, а лише із грошового забезпечення.
При цьому, державний виконавець під час розгляду заяви боржника не розглянула питання перерахунку сум аліментів, з урахуванням Постанови КМУвід 26.02.1993 року № 146 ( з відповідними змінами).
Отже, належить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Жонецької області та зобов`язати здійснити вказаний перерахунок.
Щодо вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 15.07.2025 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, суд вважає необхідним відмовити, оскільки на думку суду дона вимога є передчасною, враховуючи те, що державним виконавцем ще не виконано перерахунок заборгованості та не визначено дійсну суму заборгованості по аліментам.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною шостою цієї статті встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
З огляду на часткове задоволення скарги, з урахуванням того, що задоволено одну з двох заявлених вимог, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути 50 відсотків від заявленого розміру витрат на правничу допомогу.
При цьому суд вважає, що надані Скаржником документи належним чином підтверджують факт надання адвокатом правничої допомоги у даній справі, обсяг наданих послуг та їх вартість. Договір про надання правничої допомоги, Погодження гонорару, Акт прийому надання правової допомоги та Додаток до нього із детальним описом робіт (наданих послуг) відповідають вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, за результатами часткового задоволення скарги, стягненню з Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Скаргу задовольнити частково.
Визнати дії старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Купенко Світлани Ігорівни, що пов`язані з проведенням 11.06.2026 року розрахунку ( перерахунку) заборгованості зі сплати аліментів станом на перший квартал 2026 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 - неправомірними.
Зобов`язати старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Купенко Світлану Ігорівну провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 без урахування додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород на лікування отриманих ОСОБА_1 тяжких поранень під час захисту Батьківщини у період з лютого 2022 року по квітень 2024 року та з урахування вимог пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1993 року № 146 в попередній редакції, а саме від 19.02.2022 року яка діяла на момент отримання ОСОБА_1 тяжких поранень та на момент виплати йому додаткової винагороди по 16.11.2022 року (день набрання чинності новою редакцією ).
Стягнути з Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ 34908999) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 ( п`ять тисяч ) гривень 00 коп.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали.
Суддя: Н. О. Сарат