ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5790/26 Справа № 214/7886/25 Головуючий у першій інстанції: Фирса Ю. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Фирси Ю.В. від 25 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав, самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є батьком малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька з моменту народження проживає з ним та бабусею ОСОБА_5 , перебуває на їх утриманні. Мати дитини, ОСОБА_3 участі у вихованні та в утриманні дитини не приймає. В 2011 році матір його доньки ОСОБА_3 вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу у Дніпропетровські області будо засуджено до 3 років позбавлення волі. З моменту відбуття покарання жодного разу остання дитину не відвідувала, характеризується негативно. Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 за місцем проживання батька, а також стягнуто з матері аліменти на його користь, на утримання доньки в розмірі 1/6 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. В частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суд відмовив, оскільки судом встановлено бажання матері приймати участь у житті дитини. Однак, остання не стала виконувати свої батьківські обов`язки, не приймає жодної участі у житті доньки, не сплачує аліменти на утриманням дитини, вона покинула країну після початку повномаштабного вторгнення, не поговоривши з донькою, не переконавшись, що донька знаходиться у безпеці та її життю нічого не загрожує. Тому позивач просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про позбавлення батьківських прав та самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьком дитини зазначено ОСОБА_1 , матір`ю зазначено ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану П`ятихатського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 10).
Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, Служба у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, встановлення місця проживання дитини - задоволені частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 05.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 37-43).
Державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Литвинчук О.В. 14 червня 2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69235193 на підставі виконавчого листа №214/6656/18, виданого 26.01.2022 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти 1/6 частини на утримання доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).
Постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Литвинчук О.В. від 09 вересня 2022 року накладено арешт коштів боржника за ВП №69235193 у зв`язку з тим, що боржник має заборгованість зі сплати аліментів накладено арешт на грошові кошти/електроні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання , накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).
18 жовтня 2022 року постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Литвинчук О.В. встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у праві виїзду за межі України за ВП №69235193 у зв`язку з тим, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, а саме сплати аліментів (а.с. 15).
Згідно з роз`ясненням Покровського відділу державної виконавчої службу місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22.11.2023 року, у відділі знаходиться виконавчий лист №214/6656/18, виданий 26.01.2022 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/6 частини на утримання доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 22.11.2023 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 22.11.2023 року за період з 05.10.2018 по 22.11.2023 становить 124280,81 грн. (а.с.16).
Відповідно до листа відділення поліції №5 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області №45.5/2-2116 від 28.02.2025 року, місцезнаходження гр. ОСОБА_3 встановити не надалось можливим. Проводяться подальші розшукові заходи для встановлення місцезнаходження останньої (а.с. 17).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,206 га, кадастровий номер №[номер приховано]:10:001:0052, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 . Наявний запис про обтяження 49360427, арешт нерухомого майна, обтяжував - Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 24).
Відповідно до довідок КЗ «ДНЗ (Ясла-Садочок) №259 Комбінованого типу» Криворізької міської ради №237 від 25.09.2018 року, №225 від 23.10.2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала заклад з 02.09.2013 року по 31.08.2018 року. Вихованням онуки займалася бабуся. Мати дитини в дитячому закладі не з`являлася і вихованням дитини не займалася (а.с. 26, 34).
Згідно з довідками Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №70 Криворізької міської ради №488 від 26.09.2018 року, №135 від 11.10.2019 року за період підготовчих занять до першого класу ОСОБА_4 та за період навчання 1 класу мати не брала участі у вихованні дитини, не спілкувалася з вчителями, не забирала дитину зі школи, не відвідувала батьківські збори (а.с.27, 33).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі раді №20/39-2899 від 28.05.2019 року визнано доцільним позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_6 у відношенні малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 28).
Відповідно до висновку доцента, кандидата психологічних наук, докторанта кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка Каліщук С.М., спілкування ОСОБА_7 з біологічною матір`ю повинно будуватися виключно на добровільній для дитини засаді, щоб не порушувати підходящі для ОСОБА_7 умови життя та не зламати процес урівноваження її внутрішнього стану, який всебічно залежить від оточуючих дорослих, їх турботи, підтримки та захисту, який впродовж всього свого життя ОСОБА_7 в повній мірі отримує виключно від бабусі, ОСОБА_8 , дідуся ОСОБА_9 , батька ОСОБА_10 , тітки ОСОБА_11 , прабабусі ОСОБА_12 , сестри ОСОБА_13 (а.с. 30-31).
Відповідно до довідки ТОВ «Версія-Люкс» №25-208 від 23.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працює в товаристві, прийнятий комплектувальником на склад з 05.02.2025 року, наказ №9-К від 05.02.2025 року (а.с. 36).
Згідно довідки Криворізької гімназії №70 Криворізької міської ради №104 від 02.07.2025 року ОСОБА_4 дійсно навчається у 8-Б класі. Форма навчання змішана (а.с. 44).
Відповідно до характеристики ОСОБА_4 виданої Криворізькою гімназією №70 Криворізької міської ради від 02.07.2025 року остання є ученицею 8-Б класу, демонструє посередній рівень знань з більшості предметів, є позитивною та комунікабельною ученицею. На даний момент її виховує батько. Дитина забезпечена усім необхідним для навчання та розвитку (а.с. 45).
Згідно з актом з місця проживання від 17 липня 2025 року за адресою АДРЕСА_2 проживає неповнолітня ОСОБА_4 , її батько ОСОБА_1 та дідусь, до листопада 2024 року також проживала бабуся ОСОБА_5 , яка померла. ОСОБА_4 на даний період часу перебуває на утриманні батька (а.с. 35).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №10/02.2.01-18-6245 від 19.12.2025, вважають за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_14 у відношенні малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.147).
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження № 61-8883св19).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу, що, згідно висновку виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 19.12.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_14 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 у відношенні малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому вказаний висновок від 19.12.2025 є недостатньо обґрунтованим та складеним без всебічного з`ясування обставин справи. Органом опіки не досліджено належним чином причини тривалої відсутності матері у житті дитини, не перевірено вплив складних життєвих обставин, пов`язаних із відсутністю житла, роботи та можливими наслідками воєнних дій.
Висновок складений без належної оцінки можливості відновлення стосунків між матір`ю та дитиною.
У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів зазначає, що лише самого висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання матір`ю свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.
Наданий у даній справі висновок виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 19.12.2025 має лише рекомендаційний характер та є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить інформації щодо підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачку батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
Оскільки вказаний висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, - даний висновок виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 19.12.2025 не може бути покладений в основу судового рішення про позбавлення батьківських прав.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.
Матеріали справи не містять доказів застосування до відповідачки ОСОБА_3 будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків. Факт проживання матері окремо від дитини, - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав.
Виходячи з наведеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши недоведеність свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - суд першої інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, дійшов правильного висновку про відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав.
Щодо позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.
Доказуванню вказаний факт підлягає у суді під час розгляду справ за позовами, що пов"язані із сімейними відносинами, захистом прав та інтересів дітей; обгрунтування встановлення чи недоведення факту викладається у мотивувальній частині відповідного судового рішення.
Для підтвердження факту самостійного виховання неповнолітніх дітей обов`язковим елементом підтвердження виключних (непереборними /винятковими /неординарними/ особливими) обставин у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).
Наведені вище виключні обставини у даній справі не встановлені, а саме по собі проживання доньки разом з батьком, що ніким не заперечується, не підтверджує факту ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, тобто позивачем, малолітньої доньки ОСОБА_4 ..
Доводи позивача про те, що відсутність матері не вплинула негативно на дитину завдяки стабільному оточенню, а тому збереження за нею батьківських прав не відповідає інтересам дитини, - є необґрунтованими та не можуть бути підставою для позбавлення матері батьківських прав.
Посилання апелянта на те, що відповідачка відсутня на території України, самоусунулась від виконання покладених на неї батьківських обов`язків щодо виховання дитини, що виражається в її бездіяльності та свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, і така поведінка є винною, - є безпідставними, оскільки зазначене не є тими належними доказами, які б беззаперечно свідчили саме про умисне ухилення відповідачки від виконання нею батьківських обов`язків щодо дочки, та були б підставою для позбавлення її батьківських прав. Крім того, відсутність протягом тривалого часу спілкування матері із дитиною, без встановлення винної поведінки матері, її ухилення від виховання дитини, не є підставою для вжиття крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
Апеляційний суд наголошує, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення останньої батьківських прав відмовлено, а місце проживання дитини визначено з батьком (а.с. 37-43). Згідно доводів позивача у цивільній справі, яка розглядається, відповідачка з початком повномасштабного вторгнення (24.02.2022) виїхала за межі України. Приймаючи до уваги, що у вказаному судовому рішенні від 26.01.2022 встановлено факт відсутності підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, а менше ніж через місяць після ухвалення цього рішення розпочалася повномасштабна війна та території України; враховуючи визнання позивачем факту евакуації відповідачки за межі України під час повномасштабної війни, - апеляційний суд погоджується з висновками районного суду, що доводи позивача про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов"язків грунтуються на припущеннях, є недоведеними.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність залишення оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк