ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 596/1342/25 Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.
Провадження № 22-ц/817/791/26 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №596/1342/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2026 року, ухвалене суддею Лисюк І.О., повний текст якого складено 03 квітня 2026 року, у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 31.10.2022 ОСОБА_2 уклала договір про споживчий кредит №100339160 з ТОВ «Мілоан», відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачці грошові кошти в розмірі 10000 грн, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у встановлений термін. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти, тоді як відповідачка не виконала умови кредитного договору.
31.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №90-МЛ/Т про відступлення прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором відповідача №100339160 від 31.10.2022.
Згідно з реєстром боржників за ОСОБА_2 мається заборгованість, розмір якої на момент звернення до суду становить 37050 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26550 грн - заборгованість за відсотками, 500 грн - заборгованість за комісією, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Також позивач просить стягнути з відповідачки сплачений судовий збір в сумі 2422.40 грн та 8000.00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03.04.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №100339160 від 31.10.2022 у розмірі 36550.00 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом, 26550 грн - заборгованість за відсотками, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2210.15 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4932.50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема зазначає, що позивачем не надано жодних об`єктивних доказів того, що саме відповідачка отримала та ввела зазначені коди/паролі для укладення договору. Не надано роздруківки СМС-повідомлень з кодом, що були надіслані на номер телефону відповідачки, а також доказів їх успішного введення.
Посилаючись на постанову Верховного Суду у справі 545/1750/21 від 29.05.2024, вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачка будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачкою цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме відповідачки у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відсутні докази отримання саме відповідачкою коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами.
Крім того зазначає, що надане позивачем платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів, що підтверджують зарахування коштів на рахунок отримувача.
Вказує, що факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів, момент (час, місце, дату) їх видачі, спосіб видачі, періоду часу, протягом якого та в якій частці здійснювалась виплата коштів відповідачці, рух коштів по рахунку.
Крім того, зазначає, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування
Також вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у заявленому розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.
Крім того, вказує, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є непропорційним до предмету позову, а вартість послуг є завищеною.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
В судовому засіданні встановлено наступні обставини.
Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 100339160, за умовами якого останній надано кредит на розмірі 10000 грн строком на 105 днів з 31.10.2022 і складається з пільгового та поточного періодів, остаточна дата погашення заборгованості 13.02.2023.
Відповідно до п.1.4 договору, Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 15.11.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 13.02.2023 (останнього дня строку кредитування).
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 Договору (п.1.6 Договору).
Згідно п.1.5.1 Договору, Комісія за надання кредиту: 500 грн, яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
На підтвердження обставин укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 сторона позивача додала до позовної заяви копії наступних документів: договір про споживчий кредит № 100339160 від 31.10.2022; додаток №1 до договору № 100339160 від 31.10.2022 «Графік розрахунків»; додаток №2 до договору №100339160 від 31.10.2022 «Паспорт споживчого кредиту; анкету-заяву на кредит №100339160 від 31.10.2022 з датою створення 31.10.2022, копію довідки про ідентифікацію.
У договорі про споживчий кредит зазначено, що його підписано генеральним директором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 (а.с.23).
З довідки ТОВ «Мілоан» №б/н вбачається, що акцепт (договір) підписаний позичальником ОСОБА_2 із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором «L81781», який був відправлений позичальнику 31.10.2022 о 19:25:32 на номер телефону НОМЕР_1 .
Як слідує із змісту Анкети-заяви на кредит №100339160 від 31.10.2022 містить розділ «Процес оформлення та розгляду заяви 100339160», із змісту якої видно, що підписання договору відбулося 31.10.2022 (а.с.22).
На першій сторінці договору про споживчий кредит №100339160 (індивідуальна частина) міститься відмітка про те, що його підписано ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан». Час: 31.10.2022 19:25 год.
Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_2 .
Позивач як на підставу перерахування кредитних коштів відповідачці посилається на платіжне доручення №53489566 від 31.10.2022, із змісту якого видно, що грошові кошти в сумі 10000 грн року було перераховано ОСОБА_2 на картку НОМЕР_3 , платник - ТОВ «Мілоан», банк платника ТОВ ФК «Контрактовий дім», призначення платежу: кошти згідно договору 100339160. (а.с.30).
В ході розгляду справи судом витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, з якої слідує, що банківська картка № НОМЕР_4 була емітована Банком ОСОБА_2 . Транзакція, здійснена 31.10.2022 в сумі 10000.00 грн на банківську картку № НОМЕР_4 , була успішною.
Грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_4 . (Верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_4 проводилась згідно з регламентом Банку) (а.с.96).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання останнім кредитних коштів, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за сумою кредиту, а також нарахованих відсотків.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується, зокрема, витребуваною у АТ «Універсал Банк» інформацією, з якої слідує, що банківська картка № НОМЕР_4 була емітована Банком ОСОБА_2 . Транзакція, здійснена 31.10.2022 в сумі 10000.00 грн, на банківську картку № НОМЕР_4 , була успішною. Крім того, грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_4 (верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_4 проводилась згідно з регламентом Банку) (а.с.96).
Таким чином, у суду немає підстав вважати, що відповідачка ОСОБА_2 не отримувала від первісного кредитора на виконання умов договору №100339160 від 31.10.2022 грошових коштів в сумі 10000 грн і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі 545/1750/21 від 29.05.2024, у якій останній зробив висновок про те, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, тому наявні достатні правові підстави для судового захисту прав та інтересів останнього, колегія суддів відхиляє, оскільки у наведеній відповідачем справі Верховний Суд встановив розбіжність між даними особи позичальника, електронної адреси, прізвища позичальника, в тому числі його мобільного номеру телефону, який не належить відповідачу, в той час як у справі, що переглядається жодних сумнівів у достовірності та належності наявних в матеріалах справи доказів у колегії суддів немає.
Крім того, відповідачка по справі ні у відзиві на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі не заперечувала факту отримання кредитних коштів, а лише посилалась на неналежність доказів, наданих позивачем.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як належним чином встановлено судом, прострочена заборгованість за відсотками відповідачки перед позивачем становить 26550.00 грн.
Згідно умов договору, він укладений строком на 105 днів з 31.10.2022 і складається з пільгового та поточного періодів, остаточна дата погашення заборгованості 13.02.2023.
Із врахуванням умов погодженого відповідачкою кредитного договору, а також відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту, відсутності контррозрахунку зі сторони відповідачки, у колегії суддів відсутні підстави вважати невірною встановлену судом першої інстанції суму заборгованості за відсотками.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є непропорційним до предмету позову, а вартість послуг є завищеною, то колегія суддів вважає, що суд належним чином надав оцінку умовам укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенко М.І. договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року №0107, відповідно до п.2.3 якого сторонами узгоджена вартість наданих послуг за 1 справу 8000 грн, копії детального опису наданих послуг до Акту №1262 від 05.09.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 виконаних адвокатом; копії акту наданих послуг № 1262 від 05.09.2025; копії ордеру на надання правничої допомоги.
Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачем, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, належним чином врахував також і співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а тому дійшов вірного висновку про наявність підстав для визначення розміру витрат та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
При цьому, із врахуванням пропорції розміру задоволених позовних вимог вірно стягнув з відповідачки 4932.50 грн витрат на правничу допомогу, понесену позивачем.
Виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому ухвалив законну та обґрунтоване рішення, підстав для скасування чи зміни якого апеляційним судом не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та на увагу не заслуговують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді