ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/14662/25 Номер провадження 22-ц/814/2352/26 Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.
за участю секретаря Ванди А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України ОСОБА_5
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 лютого 2026 року, ухвалене суддею Предоляк О.С.
по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення
В С Т А Н О В И В
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою у порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування заяви зазначила, що вона та ОСОБА_3 в період з січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дату смерті ОСОБА_3 ) проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у квартирі її матері.
Вказала, що за час спільного проживання вони мали відносини притаманні подружжю, а саме: вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм житла, в якому проживали, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів.
Сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2/7861 від 02.07.2025 повідомлено, що сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Писарівка Сумської області внаслідок артилерійського обстрілу.
05 липня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 .
З метою оформлення одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», заявниця ОСОБА_1 01.08.2025 року звернулась із відповідною заявою та переліком документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наслідками розгляду вищевказаної заяви, листом за вих. № 1/639, повідомив ОСОБА_1 , що для оформлення частки одноразової грошової допомоги їй необхідно в судовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю із загиблим ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу.
Враховуючи викладене, заявниця просила встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Метою встановлення факту, про який просить заявник, є реалізація прав, як члена сім`ї особи, у зв`язку із загибеллю чоловіка під час виконання службових обов`язків та отримання передбачених законодавством виплат, компенсацій та пільг.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 з січня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду обгрунтоване тим, що заявницею доведено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім?єю без реєстрації шлюбу, що вони були пов?язані спільним побутом та мали взаємні права та обов?язки притаманні подружжю.
Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржив представник Міністерства оборони України ОСОБА_5, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки наявний спір про право, зокрема, з органом, який призначає та виплачує одноразову грошову допомогу членам сім?ї померлого військовослужбовця, і який заперечує проти встановлення такого факту, а також виникає спір із матір?ю загиблого.
Окрім того, заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 однією сім?єю без реєстрації шлюбу.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Каблучка Д.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_1 адвокат Каблучко Д.О.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явилися, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/7861 від 02.07.2025 року повідомлено ОСОБА_2 , що її син сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Писарівка Сумської області внаслідок артилерійського обстрілу (т. 1, а.с. 30).
05 липня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 27).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого повторно 15.07.2025, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 26).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 31).
Актом про проживання, складеного ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» підтверджено факт спільного проживання громадян, як подружжя: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період з січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 (день смерті ОСОБА_3 ) (т. 1, а.с. 33).
Згідно листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області вбачається, що в архіві відділу відсутні актові записи про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 3, а.с. 21).
З виписки по надходження на картку/рахунок ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 з грудня 2019 року по червень 2025 року регулярно здійснював їй перекази грошових коштів (т. 1, а.с. 34-37).
28.05.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А., уповноважив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , представляти його інтереси пов?язані із розпорядженням (продажем, міною), укладення договорів щодо належного йому транспортного засобу марки AUDI, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (т. 1, а.с. 68).
На підтвердження факту заявлених вимог, ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи численні світлини особистого життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також скрін-шоти їх листування у месенджерах (т. 2, а.с. 6-248).
Враховуючи вищевикладені обставини справи суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність заявлених вимог та наявність правових підстав для встановлення в порядку окремого провадження факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК.
Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
Звертаючись до суду, заявниця вказувала, що встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідне їй для реалізації прав, як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання службових обов`язків, на отримання передбачених законодавством виплат, компенсацій та пільг.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до ч. 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать , зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили .
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».
Окреме провадження характеризується безспірністю, тобто ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 березня 2022 року у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257).
У постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16 про встановлення юридичного факту і віднесення заявника до членів сім`ї військовослужбовця Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення юридичного факту не пов`язується з вирішенням спору, а є необхідним для подальшого подання заявником з метою призначення і виплати йому одноразової допомоги, що засвідчував би наявність сімейних відносин між заявником і військовослужбовцем станом на день загибелі останнього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) зазначено, що:
чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги утриманцю загиблого військовослужбовця без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії. Водночас, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень. Однак на етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб`єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право. Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов`язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб`єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов`язані з доведеністю факту утримання. У цьому випадку особа може оскаржити дії суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України;
одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, вказав, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останній не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.
Вищевказане спростовує доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про наявність спору про право між ним, з органом, який призначає та виплачує одноразову грошову допомогу членам сім?ї померлого військовослужбовця, та ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на наявність спору про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка є заінтересованою особою у даній справі, спростовуються матеріалами справи, зокрема заявою ОСОБА_2 про відсутність між нею та заявницею спору про право щодо призначення та отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (т. 3, а.с. 20).
Окрім того, будучи допитаною як свідок у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 не заперечувала щодо задоволення даної заяви ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 29-30).
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2026 року у справі № 751/5078/25 зазначено, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має самостійне юридичне значення, а його встановлення не вирішує питання щодо наявності чи відсутності у заявниці права на будь-які виплати або соціальні гарантії, а лише створює умови для подальшої реалізації таких прав.
Враховуючи, що встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неможливості розгляду даної справи в порядку окремого провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
Місцевий суд надав обґрунтовану правову оцінку поданим доказам спільного проживання заявниці разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, та з урахуванням принципу балансу вірогідностей дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення такого факту.
Вказані обставини підтверджені письмовими доказами, які містять інформацію щодо їх спільного проживання та утримання житлового приміщення, а факт регулярних грошових переказів ОСОБА_3 на картку заявниці ОСОБА_1 свідчить про наявність спільного бюджету.
Також, з долученого до матеріалів справи листування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у месенджерах та фотосвітлин вбачається наявність між ними відносин притаманних подружжю, сповнених турботою та любов?ю.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявницею надано достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують наявність між нею та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у заявлений період правовідносин, притаманних подружжю.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність та обгрунтованість апеляційна скарга не містить, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
О.О. Панченко