Справа №574/465/25
Номер провадження 22-ц/816/2355/26 Номер провадження 22-ц/816/2356/26
Категорія - 21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
у присутності представника позивача - адвоката Цуканова В.В., представника відповідачів - адвоката Коваленка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Цуканова Валерія Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 17 квітня 2026 року в складі судді Данік Я.І., ухваленого в м. Путивль, Сумської області (повний текст виготовлено 27 квітня 2026 року)
та на додаткове рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14 травня 2026 року в складі судді Данік Я.І., ухваленого в м. Путивль, Сумської області (повний текст виготовлено 14 травня 2026 року)
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Лан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Інвест 2015», третя особа: Буринська міська рада в особі відділу державної реєстрації апарату Виконавчого комітету Буринської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, скасування запису про державну реєстрацію,
в с т а н о в и в :
03.06.2025 адвокат Цуканов В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до СФГ «Лан», ТОВ «Квант Інвест 2015» з позовом, який мотивував тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, площею 3,9287 га, розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області. Наприкінці 2019 року йому стало відомо, що право на користування вказаною земельною ділянкою належить СФГ «Лан» на підставі договору емфітевзису від 01.07.2016, укладеного між ним і відповідачем, номер запису про речове право 15988249. При цьому ОСОБА_1 будь-яких договорів стосовно належної йому земельної ділянки не підписував.
Посилаючись на вказані обставини, просив зобов`язати СФГ «Лан» і ТОВ «Квант Інвест 2015» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 3,9287 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:001:0107, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, шляхом її повернення власнику та скасувати державну реєстрацію договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 17.08.2016 між ОСОБА_1 і СФГ «Лан» (запис №15988249), та державну реєстрацію договору суборенди, укладеного 04.05.2020 між СФГ «Лан» і ТОВ «Квант Інвест 2015» (запис №37316355), щодо земельної ділянки площею 3,9287 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:001:0107, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області.
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 17.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 14.05.2026 стягнуто з ОСОБА_1 на користь СФГ «Лан» 11700 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Цуканов В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, скасувати додаткове рішення та постановити нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не перевірив та поклав в обґрунтування рішення той факт, що примірник договору емфітевзису, який був об`єктом експертного дослідження комплексної експертизи, не був вшитий до реєстраційної справи, а перебував окремо. Також суд не витребував реєстраційну справу з Конотопської РДА або копію реєстраційної справи з Буринського районного суду Сумської області, у представника відповідача. Критично поставившись до первинного договору, на підставі якого було внесено запис про емфитевтичне право, не надав відповіді на фундаментальні питання: звідки на такому договорі виникла печатка СФГ «Лан». Крім того, суд не цікавило питання: «чи прошита реєстраційна справа чи не прошита», не було поставлено СФГ «Лан» при розгляді справи №574/533/21 у Сумському апеляційному суді до призначення експертизи, не досліджено в цій частині висновок експертизи в частині опису документів, що надані на експертизу.
Щодо відсутності оплати від СФГ «Лан» на користь ОСОБА_1 за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, то адвокат зазначає, що відповідачем не надано оригінал розрахунково-платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській сільській раді за 2016 рік з підстав знищення їх у травні 2021 року.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки наступним обставинам:
1. 21.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин, а саме: заволодіння його земельною ділянкою головою СФГ «Лан» ОСОБА_2 . На підставі заяви позивача дані було внесено до ЄРДР 21.02.2020 за №1202020[телефон приховано]. Будучи допитаним в якості потерпілого в кримінальному провадженні, ОСОБА_1 повідомив, що він є власником паю - земельної ділянки площею 3,9287 га, яка належить йому на праві приватної власності. Документів, що посвідчували право власності на цю земельну ділянку, у нього немає, земельну ділянку особисто ніколи самостійно не обробляв, а нею користувався його рідний племінник і хрещеник ОСОБА_2 (голова СФГ «Лан»), про що він дізнався кілька років тому. Під час оформлення субсидії йому стало відомо, що він є власником земельної ділянки площею 3,9287 га. Крім того, через відповідні служби він дізнався, що нібито він уклав договір емфітевзису з головою СФГ «Лан» і за цим договором земельною ділянкою постійно користується його племінник ОСОБА_2 . Вказував, що ніякого договору з СФГ «Лан» в особі Власенка Є.М. чи будь-ким іншим не підписував. У будь-якому разі підпис, що стоїть у договорі емфітевзису, не його, ніяких виплат від голови СФГ «Лан» він не отримував, оскільки навіть не підозрював про існування земельної ділянки.
2. 23.04.2020 слідчий СВ Буринського ВП викликав у вказаному провадженні ОСОБА_2 та просив надати документи, але останній вказані виклики ігнорував, що відображено в рапорті від 01.06.2020.
3. 09.12.2021 ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 09.12.2021 у справі №574/533/21 судом було витребувано оригінали документів, зокрема, розрахунково-платіжні відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській сільській раді за 2016 рік. 05.01.2022 до суду було частково надано оригінали витребуваних документів, але не надано оригінал розрахунково-платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській сільській раді за 2016 рік, інформацію про причини не надання не повідомлено.
4. 15.07.2025 представником позивача подано клопотання про витребування доказів у відповідача, зокрема, оригіналу розрахунково-платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській сільській раді за 2016 рік. Ухвалою від 16.12.2025 у справі №574/465/25 Путивльський районний суд Сумської області витребував від СФГ «Лан» оригінал розрахунково-платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській сільській раді за 2016 рік.
5. У подальшому керівником СФГ «Лан» особисто вперше з січня 2020 року було надано акт від 15.05.2021 про знищення оригіналу розрахунково платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській сільській раді за 2016 рік.
6. Разом з тим позивач повідомляв, що сервітут на землю він з СФГ «Лан» не підписував, коштів за сервітут не отримував. Згідно з копією вказаної відомості ОСОБА_1 нібито отримав від СФГ «Лан» на руки 1610 грн ймовірно в жовтні 2016 року.
Вказує, що зазначені обставини з посиланням на ст. 76, 78, 79, ч. 1, 2, 4-6 ст. 95 ЦПК України зазначені в заяві представника позивача про неможливість брати до уваги при вирішенні справи копію розрахунково-платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській сільській раді за 2016 рік та визнання обставини не отримання ОСОБА_1 від СФГ «Лан» оплати за земельну ділянку площею 3,9287 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:001:0107, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області на умовах сервітуту в 2016 році.
Звертає увагу, що відповідачу в особі керівника СФГ «Лан» Власенка Є.М. до січня 2020 року було відомо про наявність спору щодо земельної ділянки та розрахунку за неї. Разом з тим відповідач знищує в середині 2021 року оригінал доказів нібито здійсненої оплати згідно з договором емфітевзису за 2016 рік, після зберігання їх майже 5 років, після викликів його з цього приводу в поліцію, усвідомлення спірності ситуації. Та, попри знищення оригіналу, зберігає копію відомості.
Вважає, що в суду були відсутні підстави брати до уваги докази оплати за договором емфітевзису та вважати договір емфітевзису оплаченим.
Зазначає, що оскільки рішення Буринського районного суду Сумської області від 15.05.2023 у справі №574/533/21 скасовано, то вказане рішення не встановлює преюдиції в даній справі.
Щодо додаткового рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14.05.2026, то адвокат вважає, що заявлені представником відповідача судові витрати не були фактичними і неминучими, а їх розмір необґрунтований.
21.07.2026 представник відповідача СФГ «Лан» - адвокат Коваленко О.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення- без змін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник третьої особи Буринської міської ради в особі відділу державної реєстрації апарату Виконавчого комітету Буринської міської ради не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 99 зв., 113).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача - адвоката Цуканова В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідачів - адвоката Коваленка О.І., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, площею 3,9287 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області (том 1 а. с. 24 - 28).
01.07.2016 між ОСОБА_1 і СФГ «Лан» був укладений договір про емфітевзис, відповідно до якого позивач передав господарству право володіння та право цільового користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, зберігаючи за собою право розпорядження нею (том 1 а. с. 31 - 33).
Згідно з п. 2.1, 2.3 договору про емфітевзис сторони домовились, що передача емфітевтичного права відбувається за 2000 грн, які власник отримує в строк до 31.12.2016.
Емфітевтичне право за цим договором встановлено на 100 років.
17.08.2016 державним реєстратором Буринської міської ради Сумської області Горошко Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2016, індексний номер 31012645, вказаний договір було зареєстровано в реєстрі (том 1 а. с. 29 - 30).
21.02.2020 до ЄРДР за №1202020[телефон приховано] внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Короткий виклад обставин: 21.02.2020 до ЧЧ Буринського ВП надійшов рапорт заступника начальника Буринського ВП ГУНП в Сумській області Аніщенка Д.О. про виявлення ним факту підроблення договору емфітевзису від 17.08.2016, укладеного між СФГ «Лан» і ОСОБА_1 щодо земельної ділянки останнього площею 3,9287 га, яка розташована в с. Слобода, Буринського району (том 1 а. с. 37).
04.05.2020 між СФГ «Лан» і ТОВ «Квант Інвест 2015» укладено договір суборенди, на підставі якого СФГ «Лан» передало в суборенду ТОВ «Квант Інвест 2015» земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107 строком на 7 років та зі сплатою суборендної плати в сумі 500 грн за рік (том 1 а. с. 34 - 36).
13.07.2020 вказаний договір було зареєстровано (том 1 а. с. 29 - 30).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в справі №574/533/21, складеного 08.02.2023 №2552/2553, підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «ВЛАСНИК ________ Л.М. Кирпиченко» розділу «Підписи Сторін» на останньому аркуші договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01.07.2016 між ОСОБА_1 і СФГ «Лан» щодо земельної ділянки площею 3,9287 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:001:0107, виконано ОСОБА_1 .
Підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «ВЛАСНИК земельну ділянку передав ________ Л.М. Кирпиченко» в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 3,9287 га, від 01.07.2016, який є додатком до договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01.07.2016 між ОСОБА_1 і СФГ «Лан», виконано ОСОБА_1 (том 1 а. с. 114 - 121).
25.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до СФГ «Лан» з позовом, в якому просив зобов`язати СФГ «Лан» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 3,9287 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:001:0107, шляхом її повернення власнику ОСОБА_1 , скасувати записи про проведену державну реєстрацію договору від 01.07.2016 про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), та договору суборенди від 04.05.2020.
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 15.05.2023 у справі №574/533/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено (том 1 а. с. 18 - 23).
На вказане рішення ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу. Під час апеляційного перегляду справи, апеляційним судом було призначено комплексну судову експертизу.
Під час проведення експертизи досліджувалися договір емфітевзису та акт приймання-передачі земельної ділянки з реєстраційної справи.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі №574/533/21, провадження №22-ц/816/13/24, складеного 14.08.2024 №316/317, питання ухвали суду «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у договорі між ОСОБА_1 і СФГ «Лан» про надання права користування чужою земельною ділянкою (емфітевзис) від 01.07.2016 та акті приймання-передачі земельної ділянки від 01.07.2016, що міститься в томі 1 цивільної справи №574/533/21 на аркушах 76 - 77, 78, у той час, яким датований цей документ, не вирішувалося, оскільки в Сумському відділенні ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» дослідження за спеціальністю 2.2 «Дослідження матеріалів документів» не проводиться.
Підпис від імені ОСОБА_1 у договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01.07.2016, укладений між ОСОБА_1 і СФГ «Лан», щодо земельної ділянки площею 3,9287 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:001:0107, а також підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 3,9287 га від 01.07.2016, який є додатком до договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01.07.2016, які містяться в матеріалах реєстраційної справи №1004594159209, у розділі «Підписи сторін», у графі «Власник», у рядку «_____ ОСОБА_1 », - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 1 а. с. 48 - 60).
Постановою Сумського апеляційного суду від 19.11.2024 рішення Буринського районного суду Сумської області від 15.05.2023 у справі №574/533/21 змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (том 1 а. с. 13 - 17). Вказана постанова апеляційного суду була мотивована тим, що позивач не залучив до участі в розгляді справи в якості співвідповідача ТОВ «Квант Інвест 2015», в якого на час розгляду справи фактично перебуває земельна ділянка, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір про емфітевзис, підписи в якому було зроблено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як представником СФГ «Лан», що підтверджується рішенням Буринського районного суду Сумської області від 15.05.2023 та постановою Сумського апеляційного суду від 19.11.2024, які набрали законної сили.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.
Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
Відповідно до зазначеної статті правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.
Згідно з абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину в разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).
Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.
Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України).
У частині 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Згідно з абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 8 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач) (ч. 1 ст. 407 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
З огляду на положення ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Право емфітевзису згідно з ч. 1 ст. 395 ЦК України належить до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
У справі, яка переглядається, висновком експерта за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі №574/533/21, провадження №22-ц/816/13/24, складеного 14.08.2024 №316/317, доведено, що ОСОБА_1 не підписував ні оспорюваний договір емфітевзису від 01.07.2016, ні акт приймання-передачі земельної ділянки від 01.07.2016, які знаходяться в матеріалах реєстраційної справи №1004594159209.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що позивач погодив усі істотні умови договору про емфітевзис, не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Оскільки ці умови є обов`язковими для укладення договору про емфітевзис, колегія суддів доходить висновку, що без їх узгодженості між сторонами, договір про емфітевзис від 01.07.2016, який наданий реєстраційній службі, не був укладений.
Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19, від 27.11.2024 у справі №204/8017/17).
Оцінюючи доводи СФГ «Лан» про укладеність договору про емфітевзис, колегія суддів зазначає наступне.
Договір про емфітевзис від 01.07.2016, який зберігається у відповідача СФГ «Лан», та який був предметом дослідження судової почеркознавчої експертизи від 08.02.2023 №2552/2553, хоча й був підписаний ОСОБА_1 , але на реєстрацію представник товариства подав екземпляр договору, який не був вчинений (не підписаний позивачем). Екземпляр договору про емфітевзис, який підписаний позивачем, на реєстрацію не подавався, а тому він не набув чинності у встановленому законом порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу СФГ «Лан» посилається на дії позивача, які свідчать про укладення спірного правочину, зокрема отримання ним плати за договором від фермерського господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).
Отже, враховуючи обов`язкову письмову форму для договору емфітевзису, конкретні встановлені судом обставини справи, що розглядається, колегія суддів вважає, що саме по собі отримання позивачем плати не можна трактувати як вчинення конклюдентних дій, та не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами в цій справі.
При цьому колегія суддів також звертає увагу, що на підтвердження оплати ОСОБА_1 2000 грн за договором про емфітевзис 24.06.2025 СФГ «Лан» було надано копію розрахунково-платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській громаді за 2016 рік (том 1 а. с. 105).
Позивач з наданим доказом не погодився, заперечив факт отримання коштів, у зв`язку з чим заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з метою з`ясування питання чи виконано підпис на платіжній відомості з виплат по договорам про емфітевзис ОСОБА_1 чи іншою особою (том 1 а. с. 184 - 186).
Представник СФГ «Лан» проти призначення експертизи заперечував, мотивуючи тим, що факт отримання чи не отримання коштів позивачем у даному випадку не має значення (том 1 а. с. 197 - 198).
Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 16.12.2025 було витребувано у СФГ «Лан» оригінал розрахунково-платіжної відомості з виплат по договорам про емфітевзис СФГ «Лан» власникам земельних паїв по Слобідській громаді за 2016 рік (том 1 а. с. 207).
Зазначена ухвала суду залишилася без виконання, оскільки 15.05.2021 вказаний документ був знищений господарством у зв`язку із закінченням терміну зберігання (том 1 а. с. 210, 212). Зазначене унеможливило проведення почеркознавчої експертизи.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що належних і допустимих доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 2000 грн на виконання спірного договору суду надано не було.
З приводу посилання в рішенні суду першої інстанції на встановлені в рішенні Буринського районного суду Сумської області від 15.05.2023 преюдиційні обставини, а саме: щодо укладення договору між ОСОБА_1 і СФГ «Лан» про емфітевзис від 01.07.2016, досягнення сторонами всіх істотних умов договору, що підтверджується підписами сторін у ньому, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Буринського районного суду Сумської області від 15.05.2023 було змінено постановою Сумського апеляційного суду від 19.11.2024 у частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційний суд вказав на те, що позивач не залучив до участі в розгляді справи всіх осіб, які повинні бути співвідповідачами, а тому в задоволенні позовних вимог відмовив саме з цієї підстави. При цьому апеляційним судом не давалася оцінка факту укладення чи не укладення спірного договору.
Таким чином, зазначені висновки суду першої інстанції не є преюдиційними обставинами в розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України. Суд першої інстанції зазначеного не врахував і помилково поклав обставини, встановлені зміненим рішенням в основу оскаржуваного судового рішення.
Щодо способу захисту порушеного права
Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16).
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06. 018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19, від 10.04.2024 у справі №496/1059/18.
У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц за подібних правовідносин щодо способу захисту права власника при непідписаному договорі оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.12.2025 у справі №908/2388/21 зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, в якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Встановивши, що відповідач фактично користується спірними земельними ділянками, створюючи перешкоди в їх користуванні власнику, суди правильно вважали, що в цьому випадку належним та ефективним способом захисту права, яке позивачка як власниця земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, тобто негаторний позов.
У постанові від 13.05.2026 у справі №456/252/22 Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що належним та ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред`явлення негаторного позову.
Такий висновок також викладено, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та постановити нове про задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, шляхом зобов`язання відповідача, у користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, повернути її.
Щодо позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію договорів про емфітевзис та суборенди
Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З огляду на положення ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 зазначила: «З 01.01.2013 державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом. 05.12.2019 Законом №340-ІХ абзац другий частини другої статті 25 Закону №161-ХІV доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди. Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2026 у справі №456/252/22 вказала: «102. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю …[...]… 116. Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №456/252/22 зроблено наступний висновок:
«Заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна дійсно не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним.
Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.
Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди в здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20 (п. 1, 80, 81, 83), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (п. 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі №750/3192/14 (п. 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (п. 4, 36), від 20.09.2023 у справі №633/408/18 (п. 11.12), від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (п. 31)].
Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №910/2389/23.
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).
Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №456/252/22).
З огляду на викладене, оскільки реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відбулася на підставі неукладеного договору, СФГ «Лан» не мало законних підстав передавати спірну земельну ділянку з суборенду ТОВ «Квант Інвест 2015», а тому позовні вимоги в зазначеній частині також підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів враховує, що спірна земельна ділянка на даний час перебуває в суборенді в ТОВ «Кредит Інвест 2015», а тому саме цьому товариству необхідно її повертати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з кожного відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути по 484 грн 48 коп. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції (том 1 а. с. 1) та по 2180 грн 16 коп. судового збору за апеляційний перегляд (том 2 а. с. 92), а всього по 2664 грн 64 коп. з кожного.
Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 у справі №905/830/21 зазначив, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14, від 06.12.2023 у справі №910/10294/22, від 21.01.2026 у справі №684/491/21).
Додатковим рішенням Путивльського районного суду Сумської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь СФГ «Лан» 11700 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, оскільки апеляційний суд у цій справі дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду по суті спору, тому додаткове рішення цього суду від 14.05.2026, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді першої інстанції, також належить скасувати через скасування основного судового рішення, незалежно від доводів і вимог апеляційної скарги заявника та наведених ним підстав оскарження.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу адвоката Цуканова Валерія Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 17 квітня 2026 року та додаткове рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Лан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Інвест 2015», третя особа: Буринська міська рада в особі відділу державної реєстрації апарату Виконавчого комітету Буринської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, скасування запису про державну реєстрацію задовольнити частково.
Повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Інвест 2015» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, площею 3,9287 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області.
Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно №15988249 щодо реєстрації за Селянським фермерським господарством «Лан» права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, площею 3,9287 га.
Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно №37316355 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Інвест 2015» договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0107, площею 3,9287 га.
Стягнути з Селянського фермерського господарства «Лан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Інвест 2015» на користь ОСОБА_1 в дольовому порядку по 2664 грн 64 коп. судових витрат з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.
Головуючий - А.О. Замченко
Судді: Я.Л. Петен
А.М. Худик