Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.08.2026 Справа №607/11428/26 Провадження №2/607/5476/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участю: секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
22.05.2026 позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 05.05.2026 розірвано. У даному шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , 2021 року народження, який проживає разом з нею та перебуває на її утримані. Водночас, її щомісячний дохід в достатній мірі не дозволяє забезпечувати усі потреби сина. У свою чергу відповідач вже тривалий час матеріальної підтримки на утримання сина не надає. На думку позивача стан здоров`я відповідача і матеріальне становище дозволяє йому виділяти кошти на утримання сина, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2021 року народження у розмірі усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення ним повноліття.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.07.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилась, проте подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечив з приводу їх задоволення.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 12.10.2017, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 12.10.2017 зареєстрували шлюб в Тернопільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про що складено актовий запис № 1424.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.05.2026 у справі № 607/418/26, розірвано шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , зареєстрований 12.10.2017 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №1424.
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 10.03.2021.
З витягів з реєстру територіальної громади № 2026/008622059 від 27.05.2026, № 2026/008679596 від 28.05.2026 слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено в судовому засіданні, неповнолітній син сторін проживає разом з позивачем, водночас, сторони не дійшли згоди з приводу розміру його матеріального утримання.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та інше.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів ( ч.2 ст. 182 СК України).
У відповідності до вимог ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 183 СК України, встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідач визнав позов, й в суду відсутні підстави сумніватися в достовірності визнаних відповідачем обставин й в добровільності їх визнання, а тому приймаючи до уваги інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його права на належне матеріальне забезпечення, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.05.2026 і досягнення дитиною повноліття.
При цьому, суд зауважує, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Положеннями ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Приймаючи до уваги, що позивач звільнена від сплати судових витрат при звернені до суду з позовом про стягнення аліментів, при цьому відповідач ОСОБА_1 визнав позов в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, з останнього в дохід держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору у сумі 665,60 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.05.2026 і досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах сплати платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складене 05.08.2026.
Головуючий суддя Н. Р. Кунець