Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.08.2026 Справа №607/7611/26 Провадження №2/607/4514/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про надання кредиту № 1462-1483 у письмовій формі у вигляді електронного документа. Позичальник був попередньо ознайомлений із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором), які разом складають єдиний договір. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A0886, для підписання Кредитного договору № 1462-1483 від 20.10.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Позивач вказує, що взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у розмірі 22 000 грн, строком на 300 днів, базовий період 14 днів, зі сплатою процентів: стандартна процентна ставка 1% в день знижена процентна ставка 0,90% в день, а також комісії у розмірі 20 % від суми кредиту, перерахувавши їх на картковий рахунок вказаний Відповідачем у особистому кабінеті. Однак, відповідач всупереч умовам Договору та чинному законодавству, порушив умови Договору та не повернув в повному обсязі кредитні кошти Кредитодавцю, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Договором, внаслідок чого станом на 18.03.2026 у нього наявна заборгованість у розмірі 96 502 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 22 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 65 692 грн; заборгованість за штрафами - 4 410 грн; заборгованість по комісії - 4 400 грн.
З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № 1462-1483 від 20.10.2024, в розмірі 96 502 грн, а також судові витрати.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
11.06.2026 судом зареєстровано відзив на позов поданий представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я., у якому остання вказує, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували, що підписаний від імені позичальника електронний підпис належить саме відповідачеві ОСОБА_1 . Відповідного договору чи іншого документа, який підтверджував надсилання та отримання позичальником вказаного електронного підпису на номер телефона позичальника у СМС повідомленні, як зазначено у позові, після його верифікації та ідентифікації - матеріали справи не містять. Так само, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які надають можливість верифікувати (перевірити) інформацію про отримання відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису, факт його накладання (використання) при підписанні у вказаному у позові порядку обміну електронними повідомленнями з відповідною ідентифікацією, як це визначено у ст.ст. 11, 12 Закону У країни «Про електронну комерцію». При цьому, зазначення у тексті договору особистих даних відповідача ОСОБА_1 (адреса його проживання та ідентифікаційний код) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі. Таким чином, представник відповідача зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Окрім цього, позивачем не долучено до матеріалів справи належних доказів, які б підтверджували факт видачі відповідачу кредитних коштів. Представник відповідача звертає увагу, що належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посилання позивача на заповнення позичальником (відповідачем) форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської картки є бездоказовими та нічим не підтвердженими. Наявні в матеріалах справи докази, не містять повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму позики. Також, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у позовній заяві та договорі відповідачу. Щодо стягнення з відповідача процентів, то представник відповідача зауважує, що визначений позивачем розмір процентів є непропорційно великим, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. З приводу комісії представник відповідача вказує, що у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів переліку послуг за які договором передбачена комісія, а також погодження вказаних послуг із споживачем, а відтак положення договору про обов`язок відповідача сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів». З огляду на викладене представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з`явився, однак разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги не підтримує та просить відмовити у їх задоволенні.
У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що 20.10.2024 між Кредитодавцем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та Позичальником ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1462-1483, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, одноразовим ідентифікатором A0886.
Відповідно до п. 3.10 Договору, укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі цей Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил. Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання Договору є використання Позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписанням Договору відповідач підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування», на веб-сайті кредитодавця або в мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 12.3.1 Договору).
Згідно з п. 2.2 Договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором.
Відповідно до п.п. 4.1 Договору загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) за цим Договором становить 22 000 грн. Дата надання/видачі Кредиту: 20.10.2024.
Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.2 Договору).
У пункті 13 Договору, відповідач ОСОБА_1 зазначив номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору, базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду.
За умовами п. 4.6 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).
Знижена процентна ставка становить 0.90% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору). У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов Договору процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або частини суми Кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору) не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та суми Кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у Позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості). З дати, наступної за днем повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів за користування Кредитом, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та частини суми Кредиту нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Зниженою процентною ставкою. (п. 10.2 Договору).
Згідно з п. 4.7 Договору, Комісія за видачу кредиту становить 20.00 % від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0%), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.
Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 15.08.2025 (п. 4.9 Договору).
За змістом п.п. 8.1, 8.3 Договору, позичальник несе відповідальність перед Кредитодавцем за порушення своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до вимог законодавства України, умов цього Договору та Правил. У разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та/або Суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 5000% від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче, але не більше суми у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) гривень 00 копійок. Штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання у останній день відповідного Базового періоду, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3-го дня після дати, яка є останнім днем відповідного Базового періоду, Позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф.
20.10.2024 ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного підпису, одноразового ідентифікатора А7450, підписав паспорт споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит».
Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту 22 000 грн; строк кредитування 300 календарних днів; базовий період сплати відсотків (визначається Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця) 14 календарних днів.
Стандартна ставка 365 % (1 % в день), знижена ставка 328,50% (0,90% в день). Тип процентної ставки фіксована.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, в розмірі 22 000 грн, перерахувавши кошти в безготівковій формі на картковий рахунок НОМЕР_2 через платіжну систему «Liqpay», що стверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк», НОМЕР_3 , дата здійснення 20.10.2024, а також довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1462-1483 від 20.10.2024, у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 96 502 грн, а саме: основний борг - 22 000 грн; залишок відсотків - 65 692 грн; залишок відсотків за штрафами - 4 410 грн; залишок комісій - 4 400 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 20.10.2024 по 15.08.2025, зокрема: за період з 20.10.2024 по 02.11.2024 за процентною ставкою 0,90 % в день; за період з 03.11.2024 по 15.08.2025 за процентною ставкою 1 % в день.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи Договір про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Заперечення відповідача щодо факту укладення Договору про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024 суд до уваги не бере та зауважує, що матеріалами справи встановлено, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікатором НОМЕР_4 , який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем ОСОБА_1 для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Таким чином, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
При цьому, доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, банківський рахунок були використані ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Водночас, відповідач не заявляв клопотання про витребування у позивача оригіналу електронного доказу.
Відтак посилання представника відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів ідентифікації відповідача, укладення останнім кредитного договору та його підписання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024 виконав у повному обсязі, та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 22 000 грн.
На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем подано довідку про перерахування суми кредиту № 1462-1483 від 20.10.2024, відповідно до якої відповідачу ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у сумі 22 000 грн на банківську карту НОМЕР_1 , а також квитанцію із відтиском печатки АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою у системі LiqPay здійснено переказ від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на платіжну картку відповідача 536354*46 грошових коштів у розмірі 22 000 грн.
При цьому, суд зауважує, що в зазначеній квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначено призначенням платежу: видача кредитних коштів за договором № 1462-1483 від 20.10.2024, ID операції: [номер приховано]; cума: 22 000.0 UAH; номер карти: НОМЕР_2 .
Суд враховує, що відповідно до пункту 10 Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113, у договорах про споживчий кредит зазначаються не повні реквізити електронного платіжного засобу споживача, а лише його перші шість та останні чотири цифри. Саме у такому форматі в спірному договорі зазначено платіжний засіб відповідача НОМЕР_1 , що повністю відповідає вимогам нормативно-правового акта Національного банку України та не свідчить про неналежність або недопустимість поданих доказів.
Водночас відповідач ОСОБА_1 не подав жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що зазначений у договорі електронний платіжний засіб йому не належить, що кредитні кошти на нього не зараховувалися або що переказ не був здійснений. Не надано також виписки з банківського рахунку чи інших документів, які б спростовували доводи позивача.
Крім того суд також бере до уваги, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою компанією, а не банківською установою, здійснює надання коштів у кредит без відкриття рахунків клієнтам та об`єктивно не має можливості отримати виписку з банківського рахунку відповідача, яка містить інформацію, що становить банківську таємницю. Саме тому на підтвердження виконання свого обов`язку щодо видачі кредиту позивач подав довідку АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення переказу через систему LiqPay та довідку про перерахування кредитних коштів, які є належними доказами факту переказу грошових коштів за спірним договором.
Сукупність вищезазначених доказів є взаємоузгодженою та підтверджує виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів саме відповідачу, а відтак суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів видачі відповідачу кредитних коштів.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 96 502 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 22 000 грн; заборгованості по процентам у розмірі 65 692 грн; заборгованість за штрафами - 4 410 грн; заборгованість по комісії - 4 400 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 1462-1483 від 20.10.2024.
Зазначений розрахунок заборгованості в частині тіла кредиту та заборгованості по процентам суд вважає достовірним, арифметично правильним та таким, що відповідає умовам Договору про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024 укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 . Докази на спростування такого розрахунку матеріали справи не містять.
Доводи представника відповідача про те, що визначений позивачем розмір процентів є непропорційно великим, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності суд до уваги не бере та звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві умови договору, і добровільно уклав цей договір, підписавши його без будь-яких застережень, та користувався отриманими коштами. При цьому, положення укладеного відповідачем кредитного договору є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 в справі № 559/1605/18 зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.
Разом з тим, зприводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по комісії у розмірі 4 400 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як вбачається із змісту Договору про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024, комісія за видачу кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, встановлена в п. 4.7 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 в справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 в справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що положення Договору про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024 щодо сплати комісії за видачу кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 4 400 грн, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
З приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за штрафами у розмірі 4 410 грн, суд зазначає наступне.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України у і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Враховуючи те, що заборгованість за штрафами у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1462-1483 від 20.10.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 4 410 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позов також не підлягає задоволенню.
Доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування» в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування штрафних санкцій, позивач має право на стягнення неустойки за кредитним договором № 1462-1483 від 20.10.2024, суд до уваги не бере, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12. 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд доходить висновку про те, що на кредитний договір укладений між сторонами у даній справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак відповідач ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця штрафу за прострочення виконання зобов`язань за договором, який був нарахований у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, а нараховані позикодавцем штрафи, що передбачені відповідним договором, підлягають списанню позикодавцем.
Таким чином, розмір заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 87 692 грн, яка складається із: 22 000 грн заборгованості за кредитом; 65 692 грнзаборгованості за нарахованими процентами.
На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024у розмірі 87 692 грн.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 419,34 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (87 692 / 96 502 *2662,40 = 2 419,34).
Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1462-1483 від 20.10.2024 в розмірі 87 692 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні, з яких: 22 000 грн - заборгованість за кредитом; 65 692 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволені решти вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2 419 (дві тисячі чотириста дев`ятнадцять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місце знаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 11.08.2026.
Головуючий суддя Н. Р. Кунець