У Х В А Л А
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 752/11535/24
провадження № 61-8354ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника Київської міської ради - Лаптєвої Олени Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року в справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко Оксана Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Москаленко Наталія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєва Наталія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Буглак-Куцевол Олеся Гурамівна, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельної ділянкою, скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан та
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року представник Київської міської ради - Лаптєва О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
30 червня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме для зазначення вартості нерухомого майна; надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Заявниці детально роз`яснено, в чому полягають недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
У липні 2026 року представник Київської міської ради- Воєводіна А. О. направила до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій зазначила, що судовий збір сплачено Київською міською радою, на її думку, в повному обсязі. Також уважає, що в цьому спорі заявлено лише вимоги немайнового характеру.
Верховний Суд висновує, що заявниця не виконала вказівки суду щодо зазначення вартості спірного нерухомого майна, судовий збір належним чином не сплатила.
Також необхідно зазначити, що, звертаючись до суду в травні 2024 року, Київська міська рада просила, зокрема, припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К; знести об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці за тією ж адресою; звільнити самостійно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К та привести її в придатний для використання стан.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Вимога, спрямована на зміну чи припинення конкретних майнових правовідносин, безпосередньо впливає на правовий режим та належність майна.
Отже, набуття та/або припинення майнового права на майно (річ) є майновою вимогою, яка підлягає грошовій оцінці.
Тому щодо позовної вимоги майнового характеру про припинення права власності та знесення об`єкта самочинного будівництва судовий збір має розраховуватися з вартості нерухомого майна (частина перша статті 176 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Верховний Суд наголошує, що до відкриття касаційного провадження, у суду відсутня можливість здійснити перевірку матеріалів справи, зокрема, самої позовної заяви з додатками.
Установлені Верховним Судом недоліки касаційної скарги в ухвалі від 30 червня 2026 року заявницею не виконано, оскільки нею не зазначено вартості нерухомого майна з наданням доказів на їх підтвердження та не сплачено судовий збір у визначеному законом розмірі.
Указане перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що постановляється відповідна ухвала.
Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) виснувала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення в справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника Київської міської ради - Лаптєвої Олени Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року в справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко Оксана Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Москаленко Наталія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєва Наталія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Буглак-Куцевол Олеся Гурамівна, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельної ділянкою, скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська