Номер провадження: 22-ц/813/4232/26
Справа № 947/12776/25
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д.,Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2025 року, постановленого під головуванням судді Калініченко Л.В., повний текст рішення складений 18 липня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, в якому просив:
- визнати протиправними дії з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси щодо не проведення перерахунку розміру нарахованої заборгованості за надані послуги протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих заяв ОСОБА_1 протягом 2024-2025 років та ненадання копії актів від 20.05.2024 року за №397/11 та від червня 2023 року за №742/11;
- зобов`язати товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси здійснити на підставі поданих ОСОБА_1 протягом 2024-2025 років заяв перерахунок розміру нарахованої заборгованості протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 та копії актів від 20.05.2024 року за №397/11 та від червня 2023 року за №742/11;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що у період з 01.04.2022 року по 15.05.2024 року він як внутрішньо переміщена особа не знаходився у місті Одесі про що відомо відповідачу та станом на 08.04.2025 року він не є власником або наймачем житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у позовній заяві позивач зазначав, що лише 16.05.2024 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» було укладено індивідуальний договір про надання послуг з централізованого постачання та центрального водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
16 травня 2024 року ним особисто було подано першу заяву до ТОВ «Інфокс» разом з доказами про тимчасову відсутність в житловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 з проханням здійснити перерахунок розміру нарахованої виплати протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за вказаною адресою у період з червня по грудень 2024 року та з січня по березень 2025 року, а також надати копії актів від 20.05.2024 року за №397/11 та від червня 2023 року за №742/11.
Згодом, позивач неодноразово звертався до ТОВ «Інфокс» з заявою, зміст вимог який аналогічний заяві від 16.05.2024 року.
В свою чергу ТОВ «Інфокс» відмовив позивачу проводити перерахунок нарахованих платежів з 01.04.2022 року по 16.05.2024 року та не надає позивачу можливості сплатити залишок суми.
Крім того, позивач зазначав, що протягом року з боку відповідача на його адресу звучать постійні погрози та цілодобові телефонні дзвінки, які завдають останньому психологічну та фізичну шкоду.
Внаслідок відмов ТОВ «Інфокс» здійснити перерахунок нарахованої плати позивач переживає постійні страждання та постійними телефонними дзвінками, втратив душевний спокій та весь час перебуває у стані постійного напруження та стресу, а також позивач змушений докладати значних зусиль для організації свого життя та відновлення своїх порушених прав.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову не здійснив повний, всебічний та об`єктивний розгляд позовної заяви, не надав оцінку наявним доказам, не навів законних мотивів їх прийняття чи відхилення.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Інфокс», інтереси якого представляє Солоненко Н.С. просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання призначене на 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 116).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 11 серпня 2026 року об 12 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Солоненко Н.С., представника ТОВ «Інфокс», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а також із необґрунтованості вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів з такими висновками суду в повній мірі не погоджується, за наступних підстав.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» Управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси з проханням здійснення перерахунку розміру нарахованої плати протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а також надати копії актів від 20.05.2024 року №397/11 та від червня 2023 року за №742/11 (а.с. 9).
Згодом, начальником Абонентського відділу Київського району міста Одеси Управління «Водозбут» ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» за вих. №кв06-403/130/кв06 від 14.02.2025 року, надіслано лист на заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року, в якому йому повідомлено про відсутність підстав для перерахування нарахованої плати за послуги з централізованого постачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ним окрім довідки внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2022 року не надано ніяких підтверджуючих документів, які б підтверджували факт проживання за зазначеною в довідці ВПО, а саме довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (а.с. 10-12).
Крім того, у вказаному листі, позивача повідомлено про те, що станом на 31.01.2025 року заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 складає 8384,20 грн., яка підлягає оплаті споживачем у повному обсязі та у разі несплати якої філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» будуть вжиті вичерпні заходи щодо стягнення такої суми в судовому порядку. ОСОБА_1 повідомлено про неможливість отримання ним актів обстеження філії «Інфоксводоканал», оскільки вказане не передбачено чинним законодавством.
Також судом встановлено, що 28.10.2024 року Київським районним судом м. Одеси за заявою ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» було видано судовий наказ №947/32126/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 7825,49 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
В подальшому судовий наказ було скасовано за заявою ОСОБА_1 ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2025 року по справі №947/32126/24 (а.с. 7-8).
Позивач з метою захисту своїх прав та здійснення перерахунку розміру заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до довідки, наданої представником ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», Безлюдний І.Г. є ВПО, та його фактичне місце перебування є: АДРЕСА_2 (а.с. 118).
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 просив здійснити перерахунок з 01.04.2022 року по 16.05.2024 року, у зв`язку з непроживанням та не користуванням послугами ТОВ «Інфокс».
З матеріалів справи вбачається, що споживачем послуг з централізованого водопостачання та відведення за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що за період з червня 2024 року по березень (включно) 2025 року ОСОБА_1 проведені оплати у повному обсязі, що підтверджує ОСОБА_1 у своєму позові, та не заперечує відповідач, зазначаючи про це у відзиві на позовну заяву (а.с. 2, 19 зворот).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з заявами від 16.05.2024 року, 16.07.2024 року, 17.09.2024 року та 30.01.2025 року про здійснення перерахунку за минулий час, а саме з 01.04.2022 року по 16.05.2024 року (а.с. 54-58).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову, зазначив, що вимоги ОСОБА_1 до Абонентського відділу Київського району міста Одеси Управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю філія «Інфоксводоканал» про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню за самостійними підставами, як звернення до неналежного відповідача, оскільки останній не є юридичною особою та у відповідності до ст. 48 ЦПК України не наділений цивільною процесуальною дієздатністю та не може бути стороною у цивільному процесі.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позову, але не погоджується з мотивами, які зазначені судом.
З позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Інфокс», філія «Інфоксводоканал» Управління «Водозбут» Абонентський відділ Київського району міста Одеси з вимогами про визнання дій протиправними, зобов`язання ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси здійснити на перерахунок розміру нарахованої заборгованості та стягнути з ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» управління «Водозбут» Абонентського відділу Київського району міста Одеси на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 1).
З урахуванням пред`явлених позовних вимог саме до ТОВ «Інфокс», суд першої інстанції помилився щодо відповідача, зазначивши Абонентський відділ Київського району міста Одеси.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Отже, споживачі, які тимчасово залишили свої домівки, можуть скористатися своїм правом за умови надання виконавцю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання гарячої води, поводження з побутовими відходами заяви та довідки з тимчасового місця проживання, лікування, проходження військової служби, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно підпункту 7 пункту 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019 року із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №1405, споживач має право на несплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 47 п.п.111 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надані акти, які складені 19.06.2023 року та 20.05.2024 року (а.с. 24).
Однак, колегія суддів вважає данні акти неналежними доказами з підстав того, що вони складені представниками відповідача, та в них є посилання на сусідів, які данні акти не підписували.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 пред`явлений позов до ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксоводоканал» Управління «Водозбут» Абонентський відділ Київського району м. Одеси, проте суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову з підстав того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, не надав належної оцінки тому факту, до кого саме був пред`явлений позов.
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав, тому, позивач визначає до кого пред`явити позов. Якщо позивач помилився, неправильно зазначивши сторону і пред`явив до особи, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд відмовляє у задоволенні позову.
З урахуванням того, що суд помилився з приводу того, до кого заявлені позовні вимоги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду не відповідає встановленим обставинам справи у відповідності до наявних в матеріалах справи доказів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні з заявою для перерахунку з користування послуг з централізованого водопостачання та відведення за минулий час не дотримані правила, якими визначено процедуру для звільнення споживача від сплати послуг у разі його тимчасової відсутності за місцем проживання, а тому колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
Одночасно, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди, яка є похідною.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення суду зміні, звикладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні у мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2025 року- змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 11 серпня 2026 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький