ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 766/10985/24
Номер провадження: 22-ц/819/1218/26
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
11 серпня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Склярської І.В., суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В. В. вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року (під головуванням судді Скрипніка Л.А...), у справі за клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду,
встановив:
22 вересня 2025 року Херсонським міським судом Херсонської області постановлена ухвала про звернення із судовим дорученням до уповноваженого органу про надання інформації щодо фактичного виконання рішень Земельного суду місто Мюнхен Федеративна Республіка Німеччини щодо стягнення судових витрат та провадження у справі до надання запитуваних доказів - зупинено. На ухвалу суду першої інстанції, в частині зупинення провадженння у справі ОСОБА_1 подана апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне провадження.
06 серпня 2026 року ухвалою апеляційного суду у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з підстав у ньому зазначених, відмовлено; апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року залишено без руху, надано скаржнику строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для надання інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
06 серпня 2026 року , на виконання ухвали суду, до апеляційного суду надійшла, заява ОСОБА_1 про надання обґрунтованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження, яка передана судді-доповідачу 10 серпня 2026 року.
У наведеній заяві щодо викладу інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 вказав, наступне:
-до отримання оскаржуваної ухвали, 24 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявами про відвід судді, який був вирішено 14.04.2026 року, тобто лише за три дні до початку встановленого судом п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження;
-з 23.03.2026 року у Вищій раді правосуддя триває розгляд дисциплінарної скарги заявником стосовно судді, який ухвалив оскаржувану ухвалу;
-офіційне підтвердження Міністерства юстиції України про ненадходження до нього відповідного доручення для направлення компетентному органу іноземної держави є основною доказовою підставою доводу поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки без цього підтвердження апеляційна скарга не мала б необхідного фактичного обгрунтування ключового аргументу про незаконність зупинення провадження.
Особа, яка подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підсумовує, що перебування в активному процесуальному спорі щодо відводу судді, участь у незавершеному провадженні у Вищій раді правосуддя та послідовне отримання документального підтвердження ключового доводу апеляційної скарги, - у своій сукупності свідчать про добросовісну процесуальну активність заявника протягом усього періоду з 03.04.2026 по 29.07.2026, а не про бездіяльність.
Рішенням від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зобов`язаний прийняти і розглянути апеляційну скарги на судове рішення лише за умови дотримання скаржником вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо строків на апеляційне оскарження та за умови відповідності апеляційної скарги формі та змісту, як того вимагає ЦПК України. Наявність лише самої по собі апеляційної скарги не є безумовною підставою для її прийняття та відкриття апеляційного провадження.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).
Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали апелянту вжити заходів щодо оскарження ухвали суду в частині зупинення провадження, не вказано.
Посилання апелянта на те, що його дії протягом усього періоду з 03.04.2026 по 29.07.2026 свідчать про його процесуальну активність, а не про бездіяльність, оскільки він перебував в активному процесуальному спорі щодо відводу судді, є учасником у незавершеному провадженні у Вищій раді правосуддя стосовно його скарги на дії судді та послідовне отримання ним документального підтвердження ключового доводу апеляційної скарги про неотримання Міністерством юстиції оскаржуваної ухвали суду першої інстанції для її виконання - не є об`єктивно непереборними і пов`язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальної дії щодо оскарження ухвали суду в частині зупинення провадження у справі. А можуть вважатися діями направленими на прискорення розгляду справи, тобто часу відновлення провадження у справі.
Апеляційний суд не вбачає наявності підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, зазначені доводи апелянта не обумовлюють поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та можуть призвести до порушення прав іншої сторони.
Згідно із ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга надійшла поза межами строку на апеляційне оскарження, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, суд, відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 357-358 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року.
Учасникам справи надіслати копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, а скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік