Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2/641/3576/2026 Справа № 204/4921/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова
у складі судді Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Колєсніченко В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Вдовидченко О.І.,
розглянувши в підготовчому провадженні у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
27 квітня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра з відповідною позовною заявою, у якій просив, зокрема, спростувати поширену відповідачем інформацію та стягнути на його користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра справу передано за підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Після відкриття провадження позивачем подано уточнену редакцію позовної заяви, в якій, залишивши незмінним предмет позову, ОСОБА_2 виклав підстави позову у новій редакції з урахуванням додаткових обставин, які, за його твердженням, стали йому відомі після подання первісної позовної заяви, збільшив розмір вимог про відшкодування моральної шкоди з 500 000 грн до 1 000 000 грн.
08 червня 2026 року ОСОБА_3 подано заяву про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. В обґрунтування заяви вона посилалася на звернення ОСОБА_1 до Служби захисту дітей Королівства Норвегія, проведення перевірки сім`ї позивача та наслідки відповідних дій для неї та малолітніх дітей.
18 червня 2026 року позивачем подано клопотання про долучення доказів, яким він просив долучити до матеріалів справи його заяву та заяву ОСОБА_3 до органів Національної поліції, дисциплінарну скаргу ОСОБА_3 до КДКА Донецької області з додатками, посилаючись на те, що зазначені документи підтверджують умисний та системний характер дій відповідача і мають значення для визначення розміру моральної шкоди. Також позивач просив встановити йому строк для подання відповідей правоохоронного органу та рішення КДКА після їх отримання. Також позивачем подано клопотання про зобов`язання відповідача надати докази достовірності поширених нею відомостей або їх спростувати. У цьому клопотанні ОСОБА_2 посилається не лише на інформацію щодо його психічного стану, викладену у листі відповідача від 20 березня 2025 року до Служби захисту дітей муніципалітету Улленсакер, а й на відомості, поширені відповідачем у подальших процесуальних документах, у тому числі щодо позивача та членів його сім`ї.
01 липня 2026 року ОСОБА_2 подано клопотання про долучення нових доказів, а саме листа ОСОБА_1 від 15 червня 2026 року до Ullensaker Postmottak та рішення Ullensaker barnevernstjeneste від 23 червня 2026 року, які позивач просить врахувати як докази умисного, повторюваного характеру дій відповідача та як обставини, що мають значення для визначення розміру моральної шкоди.
Також 01 липня 2026 року позивачем подано клопотання про долучення копії процесуального документа, поданого ним 19 червня 2026 року до Харківського апеляційного суду у межах іншої цивільної справи № 953/24068/21, як доказу системного та повторюваного характеру дій ОСОБА_1 щодо позивача та його родини.
Також відповідачем подано заперечення щодо наявності у позивача статусу особи з інвалідністю, які підставу для звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, після відкриття провадження у справі позивачем неодноразово подавалися уточнення позовних вимог, заяви та клопотання про долучення нових доказів, у яких він посилається як на обставини, що існували до звернення з позовом, так і на події, що відбулися вже після пред`явлення позову, та просить враховувати їх у сукупності при вирішенні питання про наявність порушення його особистих немайнових прав і визначенні розміру моральної шкоди.
У судове засідання, призначене на 10.08.2026, позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні відповідач та її представник наполягали на визнанні явки позивача обов`язковою, зазначивши про те, що відповідачка особисто не знайома із позивачем. З урахуванням предмету спору - захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, наголошувала на тому, що є необхідним визнання явки позивача обов`язковою.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання щодо доцільності визнання явки позивача обов`язковою з метою надання особистих пояснень по справі.
Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, та інші обставини.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною першою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні, якщо визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли у справі беруть участь їх представники.
Предметом цього спору є вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування інформації та відшкодування моральної шкоди. При цьому позивач обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди не лише самим фактом поширення інформації, а й особистим сприйняттям дій відповідача, характером та глибиною душевних страждань, тривалістю негативних наслідків, впливом відповідних подій на його сімейне життя, стан, професійну діяльність та репутацію.
Зокрема, в уточненій позовній заяві позивач посилається на те, що поширені відповідачем відомості створюють у сторонніх осіб уявлення про нього як про психічно нестабільного та потенційно небезпечного для власної дитини батька, що, на його думку, завдало шкоди його професійній та соціальній репутації. Позивач також пов`язує моральні страждання з безпосереднім спілкуванням із працівниками норвезької служби захисту дітей, реакцією працівників цієї служби на зміст отриманої інформації та перевіркою обставин життя його сім`ї.
При цьому значна частина наведених позивачем обставин стосується подій, безпосереднім учасником яких був саме ОСОБА_2 , та ґрунтується на його особистому сприйнятті змісту висловлювань відповідача, характеру її дій, обставин спілкування з представниками норвезьких органів, а також наслідків цих подій для його приватного, сімейного та професійного життя.
Суд також враховує, що після відкриття провадження обсяг фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, істотно збільшився. До первісних обставин позову позивач долучає нові події, які мали місце у травні-червні 2026 року, пов`язує їх між собою та з первісними діями відповідача, вважає їх продовженням відповідної поведінки та посилається на них як на підставу збільшення розміру моральної шкоди до 1 000 000 грн.
За таких обставин суд вважає необхідним безпосередньо з`ясувати у позивача, які саме дії та висловлювання відповідача він вважає предметом заявлених вимог, які з поданих після відкриття провадження обставин є, на його думку, самостійними підставами позову, а які наводяться на підтвердження системності поведінки відповідача та розміру моральної шкоди, у чому конкретно полягають негативні наслідки кожного з наведених ним епізодів та який причинний зв`язок він вбачає між кожним з них і заявленою моральною шкодою.
Необхідність отримання таких пояснень зумовлена також значним обсягом поданих позивачем після відкриття провадження процесуальних документів і доказів, частина яких стосується інших судових, дисциплінарних та правоохоронних проваджень, а частина - подій, які виникли після звернення до суду. Без особистих пояснень позивача неможливо у повному обсязі уточнити його позицію щодо взаємозв`язку зазначених обставин із первісно заявленими вимогами та встановити фактичні обставини, на які він безпосередньо посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи предмет спору, характер заявлених вимог, істотне збільшення позивачем розміру моральної шкоди, неодноразове доповнення ним фактичних підстав позову новими обставинами, значний обсяг поданих після відкриття провадження доказів та клопотань, необхідність з`ясування підстав звільнення від сплати судового збору, а також те, що частина обставин може бути з`ясована виключно шляхом отримання особистих пояснень ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне визнати його явку у судове засідання обов`язковою.
Керуючись статтями 42, 43, 44, 128, 223, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд
постановив:
Клопотання про визнання явки обов`язковою задовольнити.
Визнати явку позивача ОСОБА_2 у судове засідання у цивільній справі № 204/4921/26 за його позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди обов`язковою.
Відкласти розгляд справи на 31.08.2026 о 09:15.
Викликати ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 09 годину 15 хвилин 31 серпня 2026 року, для надання особистих пояснень по справі, роз`яснивши можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Додатково суд інформує, що у приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова наявна технічна можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду, про що такому учаснику слід подати відповідну заяву з дотриманням вимог, передбачених частиною другою статті 212 ЦПК України.
Надіслати учасникам справи копію ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Кожихова