СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/14245/26
пр. № 2/759/10974/26
11 серпня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі
головуючого судді Твердохліб Ю.О.,
за участю секретаря судових засідань Жиглій Є.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 22.03.2024 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб. Від спільного шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач проживає разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечує їй належні умови проживання, виховання та розвитку: створює побутові умови, купує речі, займається лікуванням. У зв`язку з тим, що на утриманні позивача знаходиться малолітня дитина, яка потребує постійної уваги та догляду, позивач не може працювати та змушена доглядати за донькою. При цьому, відповідач не надає позивачу необхідної допомоги, а тому позивач увесь свій вільний час приділяє дитині, через що не може працевлаштуватися. Оскільки позивач є матір`ю спільної з відповідачем дитини та через її малолітній вік не має можливості працювати, то вона потребує фінансової допомоги від відповідача.
Позивач вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх доходів щомісячно з часу подання позову та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 27.05.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та справу передано судді (а.с. 9-10).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 28.05.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 12).
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви за останнім відомим місцем проживання. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверт повернуся до суду без відмітки про вручення (а.с. 16).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв`язку із тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не викликались.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 22 березня 2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено актовий запис № 200 від 22.03.2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.03.2024 року (а.с. 7).
Від шлюбу мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_2 від 10.10.2024 року (а.с. 6).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області с. Мирівка, с. Бендрюгівка № 35 від 03.02.2026 року, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 разом зі своєю мамою, ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні (а.с. 8).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно статті 84 СК України, право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 201/2097/17 (провадження № 61-26230 ск 18) визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 182 СК України, зокрема, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суд приймає до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, має можливість працевлаштування.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів наявності аліментних зобов`язань перед іншими особами та соціальних зобов`язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, в тому числі з огляду на те, що вона не має самостійного доходу та потребує матеріальної допомоги, вважає можливим вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно починаючи з 25.05.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розподіл судових витрат
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору 1 331,20 грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладено та керуючись ст.ст.7, 9, 11, 12, 13, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 274, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 25.05.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду підлягає обов`язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на користь держави Україна.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Текст рішення складений та підписаний 11.08.2026 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб