ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7104/26 Справа № 190/78/26 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»
на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
09.06.2026 року П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №29.11.2019-010000162 від 29.11.2019 року в сумі 16020,00 грн, та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 29.11.2019 року між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №29.11.2019-010000162, на умовах його строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору ОСОБА_1 , надано кредит у розмірі 9000 грн строком на 14 днів (13.12.2019 року), процентна ставка фіксована 28%.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 16020,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 9000,00 грн та за відсотками 2520,00 грн, а також штраф у розмірі 4500,00 грн, (який нараховано відповідно до п.5.4 кредитного договору №29.11.2019-010000162 від 29.11.2019 року), чим порушуються права та інтереси позивача.
29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий колектор» було укладено Договір факторингу №290224-11, відповідно до якого ТОВ «Споживчий Центр» відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеного з відповідачем.
Вказана вище заборгованість відповідачем не сплачена.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовлено у повному обсязі.
Судові витрати по справі залишено по фактично понесеним.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
18.03.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, зі здійсненням розподілу судових витрат.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить належного мотивування відхилення доказів позивача, не містить аналізу умов договору факторингу щодо моменту переходу прав вимоги та ґрунтується на припущеннях щодо необхідності оплати, яка не передбачена договором як умова переходу прав.
Суд першої інстанції не здійснив повної та всебічної оцінки доказів у їх сукупності, не навів мотивів відхилення акту приймання-передачі Переліку та Переліку №1, які є належними та допустимими доказами переходу прав вимоги
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які сторона позивача понесла та планує понести у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції, складається із судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 16020,00 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець), правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір (оферта) №29.11.2019-010000162, згідно з яким Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн, на засадах зворотності, строковості, платності, строком на 14 календарних днів, з процентною ставкою фіксованою 28%-2520,00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити нараховані проценти. Кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором «R3387».
Відповідно до заявки від 29.11.2019 року, ТОВ «Споживчий Центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000 грн. з первинним строком на 14 днів, з процентною ставкою у розмірі 28%. Сума кредиту 9000,00 грн, та проценти 2520 грн, що становить 28% в процентному значенні, сплачуються до 13.12.2019 року включно.
ТОВ «Споживчий Центр» надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, що підтверджується додатково довідкою субконто (виписка).
Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №29.11.2019-010000162 від 29.11.2019 року, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість по кредиту в сумі 16020,00 грн, з яких: 9000,00 грн, - заборгованість по тілу кредиту, 2520,00 грн - заборгованість за відсотками, а також штраф у розмірі 4500,00 грн.
29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу №290224-11 від 29.02.2024, згідно якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр».
Положеннями п. 2.1. договору факторингу №290224-1 від 29.02.2024 року передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2. цього Договору, а клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно із п. 2.4., 2.5., 2.6. договору факторингу №290224-1 від 29.02.2024 року, сторони домовились, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами Реєстру прав вимог та скріплення його печатками Сторін. Після підписання Акту приймання-передачі Переліку до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Клiент зобов`язується пiсля переходу до Фактора Права вимоги повiдомити у належній формi Боржникiв, згiдно Перелiку про вiдступлення Права вимоги Факторовi у строки та порядку передбаченому в п.6 .2. 1. даного договору.
На виконання умов договору укладено перелік №1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №29.11.2019-010000162 від 29.11.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
Перелік №1 прав вимоги боржників за договором факторингу №261223-10 від 26.12.2023 року складений та підписаний сторонами, відповідно до якого під номером 2463 в реєстрі зазначено про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором №29.11.2019-010000162 від 29.11.2019 року у сумі 16020,00 грн.
Належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14).
Проте, доказів, які б підтверджували надання ТОВ «Новий Колектор» попередньому кредитору ТОВ «Споживчий Центр» грошових коштів за передачу права вимоги згідно Договору факторингу №290224-1 від 29.02.2024 року, представником позивача суду не надано.
Вказані обставини свідчать про те, що позивачем не доведено факт переходу до нього прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №29.11.2019-010000162 від 29.11.2019 року від первісного кредитора ТОВ «Споживчий Центр».
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
Проте, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розмірі 9000 грн. Надана довідка субконто не є належним та допустимим доказом умов та розміру заборгованості.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що із наданих позивачем доказів не вбачається набуття ТОВ «Новий Колектор» прав вимоги по відношенню до ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року, згідно якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр» (а.с. 67-70).
Положеннями п. 2.1. договору факторингу №290224-1 від 29.02.2024 року передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2. цього Договору, а клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно із п. 2.4., 2.5., 2.6. договору факторингу №290224-1 від 29.02.2024 року, сторони домовились, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами Реєстру прав вимог. Після підписання Акту приймання-передачі Переліку до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Клiент зобов`язується пiсля переходу до Фактора Права вимоги повiдомити у належній формi Боржникiв, згiдно Перелiку про вiдступлення Права вимоги Факторовi у строки та порядку передбаченому в п.6 .2. 1. даного договору.
Крім того, з пункту 13.3. вказаного вище договору вбачається, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами, та скріплені їх печатками.
Разом з цим, доданий позивачем до позовної заяви Перелік №1, відповідно до якого під номером 2463 в реєстрі зазначено про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором №29.11.2019-010000162 від 29.11.2019 року у сумі 16020,00 грн, не містить печатки ТОВ «Споживчий центр» та є додатком 2 до договору факторингу №261223-10 від 26.12.2023 року, тобто вказані у ньому права вимоги до боржників стосуються договору факторингу, відмінного від доданого до матеріалів справи договору факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року (а.с. 75).
Договору факторингу №261223-10 від 26.12.2023 року, акту приймання передачі переліку №1 до договору факторингу №261223-10 від 26.12.2023 року та доказів сплати коштів за цим договором матеріали справи не містять.
Відтак висновок суду першої інстанції про відсутність доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача - є таким що підтверджується матеріалами справи, цей висновок апелянтом не спростований належними доказами, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і позовних вимог не вбачається.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання ТОВ «Споживчий Центр» відповідачу кредиту у розмірі встановленому договором надано довідку субконто (а.с. 65-65зв).
Проте надана довідка субконто не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором №29.11.2019-010000162, оскільки не є первинним бухгалтерським документом на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розмірі 9000 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» залишити без задоволення.
Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: