ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6668/26 Справа № 196/479/23 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д.Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук Світлана Василівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
- за апеляційною скаргою Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області
на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
01.05.2023 року до Царичанського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук Світлана Василівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому, з урахуванням уточнень, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складається з земельного паю № НОМЕР_1 площею 2,690 га, розташованого на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (далі - Зорянська сільська рада), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У середині лютого 2023 року він дізнався, що 14 лютого 2014 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на день смерті заповіла позивачу.
24 квітня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С. В. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії внаслідок пропуску строків звернення із заявою про прийняття спадщини та у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства посвідчувального напису заповіту.
Із тексту заповіту вбачається, що він відповідає вимогам закону щодо його форми -викладений у вигляді письмового документу, посвідчений секретарем виконкому Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Могилівська сільська рада), яка перевірила дієздатність заповідачки і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті. Секретарем дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовність всіх необхідних у даному процесі дій, і ніким не доведено таких порушень процесу, які б вели до недійсності заповіту. Заповіт недійсним не визнавався, не змінювався, не скасовувався, а тому є чинним на теперішній час.
Позивач не знав про існування заповіту, оскільки з часу відкриття спадщини будь-яких повідомлень від органу нотаріату чи Могилівської сільської ради про закликання його до спадкування за заповітом він не отримував.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук Світлана Василівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 4294,40 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
20.04.2026 рокувід Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з покладенням судових витрат зі сплати судового збору на позивача.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він не знав про існування заповіту та наявності об`єктивних перешкод для подачі заяви про прийняття спадщини.
Посилання позивача на те, що працівники Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області не належним чином здійснювали свої обов`язки та не повідомили його про наявність заповіту відхиляються з огляду на те, що такий обов`язок у нотаріуса або посадової особи органу місцевого самоврядування виникає після отримання від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
26.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тараненко Павло Павлович, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив, Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначає, що задоволення позову відповідає волі заповідача ОСОБА_2 , яка за життя чітко визначила ОСОБА_1 єдиним спадкоємцем. Позбавлення спадкоємця права на спадщину через формальний пропуск строку за умови відсутності інших законних спадкоємців порушує принцип справедливості та ст. 1217 ЦК України.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач пропустив строк без поважних причин, оскільки нібито знав про наявність заповіту. Це твердження є виключно суб`єктивним припущенням відповідача та повністю спростовується матеріалами справи, оскільки вони не містять прямих і безпосередніх доказів того, що позивач тримав заповіт у руках або читав його до 2023 року, будь-які твердження апелянта про протилежне є лише припущеннями.
Заповіт зареєстрований у встановленому законом порядку в Спадковому реєстрі 02.06.2014 року за №56146372 і є чинним.
Могилівська сільська рада, володіючи інформацією про смерть ОСОБА_2 , маючи у своїх реєстрах запис про заповіт на ім`я ОСОБА_1 , протягом 9 років не вчинила жодних дій для сповіщення спадкоємця чи публічного оголошення, що створило додаткові об`єктивні перешкоди для реалізації волі спадкодавця.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 126-127, 133, 134).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Проточі Царичанського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.07.2014 року (а.с. 8, том 1), після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 2.690 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зорянської сільської ради (а.с. 9, том 1).
Відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» №157-VIII було об`єднано територіальні громади Зорянської та Могилівської сільських рад Царичанського району, землі Зорянської сільської ради відносяться до земель Могилівської сільських рад Царичанського району. Вказана обставина визнана та не заперечується сторонами.
Згідно довідок виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 22.02.2023 року за №№ 160, 161 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року (згідно погосподарської книги № 14 о/р № НОМЕР_3 за 2011-2015 р.р.) і на день смерті мала склад сім`ї - одна (а.с. 10, 11, том 1).
Заповіт від імені ОСОБА_2 по Могилівській сільській раді зареєстровано за реєстровим № 08 від 14.02.2014 року (а.с. 12, том 1).
Заповіт зареєстрований 02.06.2014 у Спадковому реєстрі за №56146372, стан його чинний, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №72225748 від 24.04.2023 року (а.с. 35, том 1).
Згідно копії заповіту від 14.02.2014 р., посвідченого секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №08, ОСОБА_2 усе належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с. 28 зворот - 29, том 1).
24.04.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину? ?після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 26, том 1).
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. від 24.04.2023 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , внаслідок пропуску строків звернення із заявою про прийняття спадщини в 6-ти місячний термін з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_2 та у зв`язку з не відповідністю вимогам законодавства посвідчувального напису заповіту (а.с. 15, том 1).
Інші спадкоємці, які прийняли у встановленому законом порядку спадщину після померлої ОСОБА_2 , відсутні, що підтверджується копією спадкової справи №25/2023, яка заведена 24.04.2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 25-36, том 1).
Як вбачається зі змісту заповіту від 14.02.2014 р., ОСОБА_2 на випадок своєї смерті усе належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1 .
У заповіті зазначено, що у зв`язку з тим, що за станом здоров`я та похилим віком ОСОБА_2 не може особисто прочитати текст заповіту вголос та власноручно підписати його, згідно зі ст.1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності свідків:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_4 , який зареєстрований по АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , податковий номер НОМЕР_5 , який зареєстрований по АДРЕСА_3 .
Заповіт складено у присутності секретаря виконкому за місцем проживання заповідача на дому за адресою: АДРЕСА_1 , в 11 год. 45 хв. в двох примірниках.
Заповіт посвідчено 14.02.2014 року секретарем виконкому Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Рижко І.В.
Заповіт записаний ОСОБА_5 зі слів ОСОБА_2 . Заповіт повністю прочитаний уголос до його підписання у присутності заповідача ОСОБА_2 , запрошеними свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У зв`язку з похилим віком та станом здоров`я ОСОБА_2 , за її дорученням, у присутності ОСОБА_5 та присутності свідків текст заповіту підписано ОСОБА_6 о 13 год. 35 хв.
Даний заповіт містить підписи свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також підпис ОСОБА_6 .
У заповіті вказано, що він посвідчений секретарем виконкому Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Рижко І.В., містить підпис секретаря, засвідчений печаткою Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №08 (а.с. 12).
Спадкова справа №25/2023 після смерті ОСОБА_2 заведена приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. 24 квітня 2024 року після надходження до нотаріальної контори заяви ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Інші спадкоємці, які б прийняли у встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутні.
Оскільки спадкова справа не заводилась, повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом не здійснювались.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач не є родичем спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом після її смерті, дізнався про існування заповіту лише у лютому 2023 року, після чого звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
На підставі наведеного, оскільки позивач не є родичем померлої, відповідно не є спадкоємцем за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом та, не маючи права на спадщину за законом після смерті спадкодавця, не знав про існування заповіту, що унеможливило його своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, суд приходить до висновку про поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Суд першої інстанції віднісся критично до показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що їх на складання заповіту запросив позивач ОСОБА_1 , який також був присутній при складанні заповіту, оскільки зазначені показання суперечать змісту власноручно ними підписаного заповіту ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_1 у якості присутніх осіб не зазначений, а у змісті заповіту вказано, що свідки були запрошені самою ОСОБА_2 .
Більш того, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в даній частині спростовані в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_1 , які категорично заперечили присутність останнього при складенні заповіту та обізнаність його з фактом складення цього заповіту.
Суд першої інстанції також не взяв до уваги заяву представника відповідача про обізнаність позивача про наявність заповіту на його ім`я через те, що позивач здійснював обробіток спірної земельної ділянки померлої ОСОБА_2 , оскільки зазначений факт не свідчить про обізнаність позивача з наявністю на його ім`я заповіту.
Щодо заяви представника відповідача про відсутність повноважень у секретаря Могилівської сільради на посвідчення заповіту суд зауважує, що на підтвердження даної позиції представником відповідача не надано жодного доказу.
Більш того, суд першої інстанції зауважив, що штучно віднаходити підстави для того, аби визнати заповіт нікчемним, зокрема з тих підстав, що уповноважена особа органу місцевого самоврядування посвідчила заповіт особи, місце проживання якої не входить до відповідної територіальної громади, не відповідає засадам розумності та справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача.
Зазначений факт не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які закріплені в ЦК України.
Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.
Слід також звернути увагу на загальнодозвільний підхід законодавця щодо можливості особи, яка опинилася в різних життєвих ситуаціях, скласти заповіт, який може посвідчуватися доволі широким колом осіб, зазначених у статті 1252 ЦК України. Призначення цього - переконатись у дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати їй можливість її виразити, а особам, до спадкування якими прагнув заповідач, - отримати це майно у спадщину.
Вищевказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №700/135/17; постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 по справі №522/9893/17.
Поміж тим, як встановлено в судовому засіданні заповіт ОСОБА_2 , який повністю відповідає її волі, посвідчено уповноваженою особою органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог щодо посвідчення заповіту, визначених ЦК України та Порядком, зокрема заповіт складено зі слів заповідача в її присутності; у зв`язку з тим, що через свої фізичні вади (похилий вік та незадовільний стан здоров`я) заповідач не могла самостійно прочитати заповіт та власноручно підписати його, то зміст заповіту було прочитано вголос свідками, підписано уповноваженою особою ОСОБА_6 за присутністю свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили в судовому засіданні вказані обставини, заповіт зареєстровано в спадковому реєстрі.
Підстав нікчемності заповіту, які визначені у ч.1 ст.1257 ЦК України, суд першої інстанції не вбачає.
Поміж тим, на теперішній час вищевказаний заповіт є дійсним, з огляду на вимоги презумпції правомірності правочину (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19; постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21).
Суд зауважує, що питання недійсності заповіту не є предметом даного судового розгляду, оскільки даний факт виходить за межі заявлених позовних вимог та не впливає на встановлення факту поважності чи неповажності причин пропуску строку прийняття спадщини.
Само по собі невизнання заповіту представником відповідача за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання даного правочину недійсним, не має будь-якого правового значення та не тягне ніяких юридичних наслідків.
Доказів визнання заповіту ОСОБА_2 недійсним суду першої інстанції не було надано.
Щодо відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з невідповідністю посвідчувального напису заповіту вимогам законодавства суд першої інстанції зауважив, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії не є оспорюванням чи невизнанням заповіту та, за наявності для того підстав, позивач не позбавлений можливості пред`явити позов про визнання права власності на таке майно в порядку спадкування за заповітом.
Враховуючи встановлені обставини справи суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для визначення? ? ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що з матеріалів справи вбачається, що позивач не є родичем спадкодавця ОСОБА_2 та не є спадкоємцем за законом після її смерті, дізнався про існування заповіту лише у лютому 2023 року, після чого звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 11.08.2025 року.
Судді: