ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7732/26 Справа № 188/400/26 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К.В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, стягувач ОСОБА_2 ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
03.03.2026 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, стягувач ОСОБА_2 , в якій заявник просив скасувати судовий наказ Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів.
В обґрунтування заяви зазначено, що 23.02.2026 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме з 20.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Між тим, заявник категорично не погоджується з судовим наказом, зазначаючи, що він підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, які не були відомі суду, а саме: стягувач надала суду завідомо неправдиві відомості про місце проживання дитини з матір`ю, зазначивши, що вони проживають в Україні, тоді як на день подання заяви про видачу наказу останні проживають у Бельгії. Крім того, на день винесення судового наказу між сторонами вже існував активний міжнародний сімейний спір про законність переміщення дитини закордон, визначення постійного місця проживання дитини, порядок спілкування дитини з батьком та можливість повернення дитини або встановлення режиму її проживання. Крім того, заявник зазначає, що стягувачем не надано доказів щодо самого факту життя дитини на момент видачі судового наказу, в зв`язку з чим він має сумніви, чи жива дитина взагалі та де вона знаходиться. Отже, вказані обставини є істотними та не були відомі суду при винесенні судового наказу, тому наявні підстави для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами та його скасування.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року в задоволенні заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу від 23 лютого 2026 року за нововиявленими обставинами, стягувач ОСОБА_2 .
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
21.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року та прийняття нового судового рішення про задоволення заяви про перегляд судового наказу від 23.02.2026 року за нововиявленими обставинами, скасування судового наказу від 23.02.2026 року та про відмову ОСОБА_2 у видачі судового наказу.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції проігнорував рішення бельгійського суду, протоколи допиту матері та інші переконливі докази.
На думку апелянта, дії ОСОБА_2 щодо надання завідомо неправдивих відомостей є зловживанням процесуальними правами.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
01.07.2026 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук Олег Олександрович, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн покласти на апелянта.
Зазначає, що доводи заявника щодо проживання дитини за кордоном не мають правового значення для вирішення питання про обов`язок батька щодо її утримання та не можуть бути підставою для перегляду судового наказу.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.164-164зв).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
23.02.2026 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017р.н. у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме з 20.02.2026р. і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили і переданий до виконання.
Як на підставу для перегляду за нововиявленими обставинами виданого 23.02.2026 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області судового наказу, заявник посилається на те, що на момент видачі судового наказу дитина з матір`ю проживали не в Україні, а у Бельгії, між сторонами існує міжнародний сімейний спір про законність переміщення дитини за кордон, визначення постійного місця проживання дитини, порядок спілкування дитини з батьком та можливість повернення дитини або встановлення режиму її проживання, а також стягувачем не надано доказів щодо самого факту життя дитини на момент видачі судового наказу, в зв`язку з чим заявник має сумніви, чи жива дитина взагалі та де вона знаходиться, отже вважає, що дані обставини є істотними для справи.
Отже, обґрунтовуючи підстави для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, заявник посилається на наявність доказів, які не були предметом дослідження судом при видачі судового наказу.
Оцінюючи надані заявником документи, суд першої інстанції зазначив, що належних та допустимих доказів, які б вплинули на юридичну оцінку обставин під час винесення Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області судового наказу 23.02.2026 року та які б дали підстави для його скасування заявником суду не надано. Жодна обставина, на яку посилається заявник, не є нововиявленою обставиною.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинам, оскільки заявником не доведено наявність нововиявлених обставин у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Разом з тим, у даному випадку заявник не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зменшення або припинення стягнення аліментів.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року).
У постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 викладено висновок про те, що «тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин».
Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з вимогами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частинами 1, 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Разом з тим, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів.
Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами.
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою-шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що наявність спору щодо про законності переміщення дитини за кордон не є нововиявленою обставиною, оскільки на час прийняття судового наказу про це було відомо як стягувачу за судовим наказом - ОСОБА_2 , так і боржнику - ОСОБА_1 , адже провадження у справі №26/816/А суду першої інстанції Льєжа - відділення Льєж було відкрито за заявою ОСОБА_1 . Окрім того, надані заявником документи не входити до предмету розгляду судового наказу, отже є не нововиявленими обставинами, а новими доказами.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені заявником підстави не можуть вважатися нововиявленими обставинами у розумінні ст. 423 ЦПК України, а тому заява про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами не підлягала задоволенню.
Також колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів в загальному порядку.
При таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 11.08.2024 року.
Судді: