ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 285/6531/25 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й.
Категорія 39 Доповідач Панкеєва В.А.
УХВАЛА
11 серпня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
вирішуючи відповідно до вимог ст.359 ЦПК України, питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ "Креді Агріколь Банк", місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, пов.4) заборгованість за кредитним договором №767557 від 08.05.2023 у розмірі 47743,99 грн (сорок сім тисяч сімсот сорок три гривні 99 коп); судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 10 червня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, до якої долучив клопотання про поновлення строку на його оскарження. Як на підставу для поновлення строку зазначив, що копію рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року він отримав лише 05 березня 2026 року у застосунку "Дія". До цього моменту він не був належним чином обізнаний зі змістом рішення та не мав реальної можливості своєчасно підготувати й подати апеляційну скаргу.Після отримання рішенняним було подано апеляційну скаргу та ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року.Тобто апеляційний суд уже визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.Однак, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2026 року скаргу було повернуто з формальних причин, а саме з підстав несплати судового збору. Наразі обставина, яка стала підставою для повернення попередньої апеляційної скарги, усунута. На підставі викладеного, відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.
08.07.2026 із суду першої інстанції до Житомирського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №285/6531/25.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2026 року визнано наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху. Надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для звернення до Житомирського апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та зазначенням інших підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження із належними доказами поважності причин пропуску процесуального строку. Роз`яснено заявнику, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк, або якщо вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
31 липня 2026 року ОСОБА_1 направив до суду заяву про усунення недоліків, в якій повторно зазначив, що первинну апеляційну скаргу було подано 19 березня 2026 року та ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року заявнику було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Надалі ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Копію цієї ухвали заявник отримав в електронному кабінеті 10 травня 2026 року. Однак після отримання ухвали заявник не мав фактичної можливості невідкладно сплатити судовий збір, оскільки на його банківські рахунки були накладені арешти в межах відкритих виконавчих проваджень, що суттєво обмежувало можливість користування та розпорядження власними коштами.
Ознайомившись із поданою заявою, суд приходить висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки вважає причини пропуску строку апеляційного оскарження, вказані відповідачем не поважними з огляду на наступне.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Відтак, чинне процесуальне законодавство не пов`язує право суду поновити пропущений строк з чітко визначеним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. При цьому, на суд покладається обов`язок обґрунтовувати відповідне своє рішення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а також встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (принцип правової визначеності).
Виходячи з викладеного, клопотання чи заява про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 1522/13227/12 (провадження № 61-1036св24).
Відповідно до вимог ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Апеляційним судом з`ясовано, що що Звягельським міськрайонним судом Житомирської області 02 лютого 2026 року було ухвалено рішення у даній справі.
Первинну апеляційну скаргу, подану 19 березня 2026 року відповідачем, повернуто скаржнику ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2026 року у зв`язку з несплатою судового збору.
Копію зазначеної вище ухвали суду, ОСОБА_1 у порядку, передбаченому п.2 ч.6 ст.272 ЦПК України отримав у електронний кабінет 10 травня 2026 року о 11:38.
Скаржник повторно подав апеляційну скаргу 10 червня 2026 року.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Від заявника, який звернувся до суду зі спливом строку на оскарження судового рішення вимагається вказати конкретні обставини, які перешкодили можливості своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, оскільки необґрунтоване поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23), зазначив, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №200/3692/21 від 24 липня 2023 року.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання
Так, у заяві від 31 липня 2026 року, відповідач як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції посилається на те, що на його банківські рахунки були накладені арешти в межах відкритих виконавчих проваджень.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при подачі першої апеляційної скарги відповідач не скористався своїм правом подати клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Не надавав суду доказів свого майнового стану.
Більш того, отримавши ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року відповідач не подав до суду заяву про продовження їй строку для виконання вимог ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху із зазначенням обставин неможливості вчасної сплати судового збору.
Отже, у даній справі відповідач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
У своїх висновках апеляційний суд також керується тим, що статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Така правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ у справі "Смірнова проти України".
У своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі "Каракуць проти України", будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. ЄСПЛ у рішенні у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Встановивши, що причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення вягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, ненадання апелянтом доказів існування об`єктивних перешкод реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення у строк встановлений законом, не відповідає принципу добросовісного здійснення учасником справи своїх процесуальних прав та обов`язків, а також порушує принцип правової визначеності.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями357,358,381 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 рокуу цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич